Артикуляційна гімнастика для малюків

«Артикуляційна гімнастика для малюків»

Гімнастика для рук, ніг – справа нам звична і знайома. Адже зрозуміло, для чого ми тренуємо м’язи, щоб вони стали спритними, сильними, рухливими. А ось навіщо язик тренувати, адже він і так “без кісток”? Виявляється, язик – головний м’яз органів мови. І для нього, як і для всякої м’язи, гімнастика просто необхідна. Адже язик має бути досить добре розвинений, щоб виконувати тонкі цілеспрямовані рухи, іменовані звуковимовою. Недоліки вимови обтяжують емоційно-психічний стан дитини, заважають їй розвиватися і спілкуватися з однолітками. Щоб ця проблема не виникла у дитини надалі, варто почати займатися артикуляційною гімнастикою як можна раніше. Дітям двох, трьох, чотирьох років артикуляційна гімнастика допоможе швидше “поставити” правильну звуковимову. Діти п’яти, шести років і далі зможуть за допомогою артикуляційної гімнастики подолати вже сформовані порушення звуковимови.

Спочатку артикуляційну гімнастику необхідно виконувати перед дзеркалом. Дитина повинна бачити, що язик робить. Ми, дорослі, не замислюємося, де знаходиться в даний момент язик (за верхніми зубами або за нижніми). У нас артикуляція – автоматизований навик, а дитині необхідно через зорове сприйняття знайти цей автоматизм, постійно вправляючись. Не засмучуйтеся, якщо деякі вправи не будуть виходити з першого разу навіть у вас. Спробуйте повторити їх разом з дитиною, признаючись йому: “Дивись, у мене теж не виходить, давай разом спробуємо”. Будьте терплячі, ласкаві і спокійні, і все вийде. Займайтеся з дитиною щодня по 5-7 хвилин. Пропоную Вам артикуляційні вправи, якими ви будете з дитиною регулярно займатися.

1. „Лопаточка”. Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

2. „Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

3. „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

4. „Голочка”. Рот відкрити. Язик висунути далеко вперед, напружити його та зробити вузьким. Утримувати в такому положенні 15 с.

5. „Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с. 

6. „Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів.

7. „Годинник”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком поперемінно праворуч – ліворуч. Рухати язиком з куточка рота в повільному темпі під лічбу. Виконати 10-15 разів. 

8. „Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

9. „Грибок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10-15 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

10. „Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

11. „Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

12. „Змійка”. Рот широко відкрити. Язик сильно висунути уперед, напружити, зробити вузьким. Вузький язик максимально висунути вперед та заховати у глиб рота. Рухати язиком в повільному темпі 10-15 разів.

13. „Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10-15 разів, змінюючи напрям.

Артикуляційні вправи

“Віконце”

широко відкрити рот – “жарко”

закрити рот – “холодно”

“Чистимо зубки”

посміхнутися, відкрити рот

кінчиком язика з внутрішньої сторони “почистити” по черзі нижні і верхні зуби

“Місим тісто”

посміхнутися

потьопала язиком між губами – “пя-пя-пя-пя-пя …”

покусати кінчик язика зубками (чергувати ці два рухи)

“Чашечка”

посміхнутися

широко відкрити рот

висунути широкий язик і надати йому форму “чашки” (тобто злегка підвести кінчик язика)

“Сопілочка”

з напругою витягнути вперед губи (зуби зімкнуті)

“Парканчик”

посміхнутися, з напругою оголивши зімкнуті зуби

“Маляр”

губи в усмішці

відкрити рот

кінчиком язика погладити (“пофарбувати”) піднебіння

“Грибочок”

посміхнутися

поцокати язиком, ніби їдеш на конячці

присосати широкий язик до піднебіння

“Кицька”

губи в усмішці, рот відкритий

кінчик язика впирається в нижні зуби

вигнути язик гіркою упираючись кінчиком язика в нижні зуби

“Коник”

витягнути губи

відкрити рот

процокати “вузьким” язиком (як цокають копитами конячки)

“Пароплав гуде”

губи в усмішці

відкрити рот

з напругою виголосити довгий “и-и-и …”

“Хоботок”

витягнувши вперед губи трубочкою, утворити “хобот слоника”

“Набирати водичку”, злегка при цьому прицмокуючи

“Індики бовтають”

язиком швидко рухати по верхній губі – “ба-ба-ба-ба …”

“Горішки”

рот закритий

кінчик язика з напругою по черзі упирається в щоки

на щоках утворюються тверді кульки – “горішки”

“Гойдалка”

посміхнутися

відкрити рот

кінчик язика за верхні зуби

кінчик язика за нижні зуби

“Годинник”

посміхнутися, відкрити рот

кінчик язика (як годинникову стрілку) переводити з одного куточка рота в інший

“Млинець”

посміхнутися

відкрити рот

покласти широкий язик на нижню губу

“Смачне варення”

посміхнутися

відкрити рот

широким мовою у формі “філіжанки” облизати верхню губу

“Кулька”

надути щоки

здути щоки

“Гармошка”

посміхнутися

зробити “грибочок” (тобто присмоктався Широкий язик до піднебіння)

не відриваючи мови, відкривати і закривати рот (зуби не змикати)

“Барабанщик”

посміхнутися

відкрити рот

кінчик язика за верхніми зубами – “де-де-де …”

“Парашутики”

на кінчик носа покласти ватку

широким мовою у формі “філіжанки”, притиснутим до верхньої губи, здути ватку з носа вгору

“Загнати м’яч у ворота”

“Виштовхнути” широкий язик між губами (немов заганяєш м’яч у ворота)

дути із затиснутим між губами мовою (щоки не надувати)

Методичний матеріал з постановки звуків

Задньоязикові:

Постановка звуку «Х» при заміні на «Т»

Звернути увагу на те, що звуки різні за місцем утворення і по способу.звук «Т» – вибуховий, губно-зубний, а звук «Х» – щілинний, заднеязичний.Еті особливості і обіграти: постановку проводити повільно від поєднання “ХК”. Або попросити дитину округлити губи, потім завести кінчик язика за нижні різці, зробити мову “гіркою” і пустити вітерець.

Постановка звуку «К» від «Т»

Зондом-рамкою або шпателем від складу «та». Пересуваючи кінчик язика зондом всередину рота, ми чуємо на початку «кя», потім «ка».

Постановка звуку «К» на вдиху

1. Дитина повинна на вдиху як можна далі в горло «всмоктати» мову, «як равлика в раковину». Покажіть йому як це зробити, при цьому ви повинні вимовляти на вдиху склади, близькі за звучанням до звукосполучення [ка – ка – ка].

2. Ще це можна порівняти з беззвучною (пошепки) імітацією хропіння, тільки стежте, щоб у вашому вимові не з´являлося розкотистого горлового звуку, що нагадує грассірующій звук [р] (після [к] може чутися короткий придиховий звук, що нагадує [х]). Ви можете вимовляти звук, максимально близький за звучанням до звуку [к].

3. Надалі нехай дитина вимовляє склад [ка] спочатку на вдиху і тут же на видиху («всмоктав равлика – тепер випусти її» або «поспав всередину – тепер назовні»). Для того щоб уникнути появи розкотистого вимови, склади потрібно вимовляти дуже тихо, пошепки (щоб не розбудити своїм хропінням когось сплячого поруч).

4. Коли склад [ка] на видиху дитина буде вимовляти вільно, повідомте йому, який звук він вимовляє, нехай повторить його за вами ізольовано.

5. Потім тренуйте вимова звука [к] в складах з іншими голосними і тільки на видиху. Склади дитина повинна повторювати за вами.

Постановка звуку «К» від правильного «Х»

1. Зверніть увагу дитини на те, що, коли він ретельно вимовляє звук [х], корінь його мови торкається до неба, нехай обмацає мовою це місце. Потрібно, щоб під час тривалого, протяжного проголошення звуку [х] дитина в тому місці, де він відчуває дотик мови до неба, затиснув їм щілину і перекрив струм повітря, як би «поставив там точку» мовою.

2. Під утворилася змичкою повітряний струмінь виявиться під деяким тиском. У цей момент дитина, злегка кашлянув, повинен видихнути її з рота собі на долоню, в результаті почується звук [к].

3. Надалі дитина повинна відразу затискати коренем мови щілину в горлі і вимовляти звук [к]. Якщо звук виходить занадто «вибуховим» або напруженим, а також, якщо він має придиховий відтінок, потрібно потренувати його шепітної вимова (пошепки – «покашлювати» ледь чутно, майже без видиху, усунувши зі свого вимови серединний призвук [х]. Дитина повинна повторювати за вами. Робити це потрібно після повного видиху).

4. Після того як звук у дитини виходить вільно, повідомте йому, який звук він навчився вимовляти.

5. Потім переходьте до вимови складів (по наслідуванню).

Постановка звуку «К» по наслідуванню

1. Дитина повинна «покашлювати» слідом за вами. Широко відкрийте рот, щоб дитина бачила, як розташований свою мову, і, видихнувши повітря, імітуйте легке покашлювання (таке, яке буває, коли саднить горло), з відчутним призвуком [к] ([кхе]). «Покашлювати» потрібно тихо з мінімальним видихом, тоді між звуками [к] і [е] не буде вираженого звуку [х], а буде чутися тільки легке придих. Повторюючи за вами вправу, дитина повинна «покашлювати» собі на долоню.

2. Великим і вказівним пальцями руки можна кілька здавити йому шию в області горла відразу під підборіддям. Це зробить звук [к] при «покашлюванні» більш виразним.

3. Після цього покажіть дитині, як «покашляти» пошепки – «покашлювати» ледь чутно, майже без видиху, усунувши зі свого вимови серединний призвук [х]. Дитина повинна повторювати за вами. Робити це потрібно після повного видиху.

4. Якщо вийде правильний звук [к], тобто дитина фактично виголосить склад [ке], потренувати його, переходите до складах з іншими голосними звуками. Можна дати таку інструкцію: «Тепер будемо покашлювати так: [ка – ка – ка]»

5. В кінці промовте звук ізольовано, нехай дитина повторить його за вами.

Постановка звуку «Х» від правильного м´якого «Х´»

Щоб відвернути увагу дитини, скажіть, що ви з ним вчитеся «сміятися».

1. Слідом за вами дитина повинна «хіхікати», ретельно і перебільшено вимовляючи склади [хі – хі – хі]. Вимовляти потрібно тихо й уривчасто, інакше упор піде на голосний звук і характерне звучання приголосного частково втратиться. Дитина повинна відчувати, як повітряний струмінь «верещить» у нього в горлі. Можна підставити до рота долоню, щоб відчувати на ній видих.

2. Далі, вимовляючи ці склади, потрібно відкрити рот ширше, приблизно на ширину пальця. У цьому положенні дитина повинна «хихикать» слідом за вами наступним чином: [хі – ха – хі – ха] (оскільки рот відкритий, замість [хі] виходитиме майже [хі]). Якщо в складі [ха] буде чутися повноцінний твердий звук [х], переходите до складах з голосними [е, о, у, и]. Все виконується по наслідуванню.

3. Якщо звук [х] буде зберігати деяку м´якість (склад [ха] звучатиме близько до [х´я]), потрібно вимовляти склади [хі – хі – ха – ха – ха] наступним чином. При проголошенні складів [ха – ха – ха] дитина повинна поступово все ширше і ширше відкривати рот, поки не почується повноцінний звук [х]. Склади зі звуком [х´] потрібно вимовляти, максимально перебільшуючи характерне звучання цього звуку. Дитина виконує вправу слідом за вами. Нагадуйте йому, щоб він не відривав мову від того місця в горлі, де він вимовляє свій «хіхікаючий» звук.

4. Склади з іншими голосними потрібно також вимовляти, ширше відкриваючи рот.

5. В кінці промовте звук ізольовано, нехай дитина повторить його за вами.

Постановка звуку «Х» від правильного «К»

Ви тільки даєте дитині інструкції, не використовуючи при цьому власної вимови.

1. Нехай дитина, не відриваючи мови від неба, довго і виразно скаже звук [к]. Вийде звукосполучення [кх – х – х]. Вкажіть дитині на те, що слідом за [к] чується інший звук, саме той, який вам потрібен. Нехай дитина підставить до рота долоню і буде «дути» в неї наступним після [к] звуком.

2. Далі потрібно вимовляти звукосполучення (фактично склад [кх – х – ха] (використовуючи відповідну картинку), в середині повинен бути тривало звучний [х], звук [а] на кінці повинен вимовлятися коротко і уривчасто – це додасть звуку [х] велику виразність .

3. Потім дитина повинна вимовляти склади [кх – х – ха – ха – ха] (скажіть йому, щоб він повторював тільки другий після [к] звук

4. Повідомте дитині, який звук він вимовляє.

5. Надалі слід вимовляти склади [ха – ха – ха] і склади іншими голосними звуками. Це можна робити по наслідуванні

Постановка звуку «Х» по наслідуванню

Цей спосіб можна використовувати, коли дитина або взагалі не вимовляє звук «Х» (замість нього може чутися видих), або замінює його на звук [ф]. Під час роботи над звуком стежте, щоб дитина не відкривав широко рот, саме через це найчастіше порушується вимова заднеязичних звуків (задня частина спинки язика не дотягується до неба). Зуби повинні бути у формі правильного прикусу. При порушеному прикусі рот повинен бути максимально прикритий.

1. Дитина повинна імітувати сміх. Робити це потрібно після видиху (плечі повинні бути опущені), «сміятися» потрібно неголосно і низьким голосом. Ви повинні дуже емоційно (для того щоб дитина не здогадався, що ви насправді вимовляєте звук [х]) вимовляти склади [ха – ха – ха] (звук [а] повинен звучати, як щось середнє між [а] і [е ]).

2. Нехай дитина «сміється», підставивши до рота долоню і «потрапляючи» в неї своїми «смішками» (струмінь повітря повинна відчуватися гарячої). Спочатку вам не слід вимовляти звук [х] занадто виразно (особливо, якщо дитина замінює його на [ф]), нехай проголошення цих складів більше нагадує сміх.

3. Надалі ви пропонуєте дитині «сміятися» більш «виразно», «з натиском» (він може «посміятися» «глузливо», навіть «знущально»), «смішки» повинні бути короткими і чітко «потрапляти» в долоню. Ви більш чітко вимовляєте звук [х].

4. Після цього під виглядом сміху дитина повинна повторювати за вами склади [хо – хо – хо], потім – склади з іншими голосними.

5. Коли дитина почне безпомилково вимовляти звук, повідомте йому, який звук він насправді вимовляє.

Постановка звуку «Х» по наслідуванню

Спосіб полягає в імітації сміху.

Сміятися треба після видиху (плечі опущені), неголосно, низьким голосом.

Для контролю – долоню, відчуває «смішки» – поштовхи гарячого повітря.

Надалі пропонується дитині сміятися, вимовляючи ХО-ХО-ХО, ХЕ-ХЕ-ХЕ, хи-хи-хи і м´які ХІ, ХЕ, ХО.

Постановка звуку «Г»

Зондом-рамкою або шпателем від складу “ТАК”, пересуваючи кінчик язика зондом всередину рота, на початку чується “ГЯ”, а потім “ГА”.

Постановка звуку «К»

Звук «К» слід ставити механічним способом за допомогою пальця або шпателя, виходячи з звуку «Т». При цьому звук «Т» повинен бути у дитини «чистим», т. е. вимовлятися без призвуків.

Дитині пропонують вимовляти склад «ТА». У момент виголошення педагог натискає пальцем на передню частину спинки мови, завдяки чому виходить склад «ТЯ». Потім педагог просуває палець трохи глибше, в результаті чого виходить склад «КЯ».

Нарешті, третій етап – ще більш глибокий натиск на мову – дає твердий звук – «КА».

Досить часто бувають такі випадки: як тільки педагог наближає свій палець до рота дитини, той відразу ж відсуває мова в глиб рота – ховає мову від педагога. У таких випадках педагог повинен привчити дитину до пальця. Для цього він просить дитину вимовляти склад «ТА», а сам тільки кладе свій палець на кінчик його мови, не натискаючи на нього. Так слід вправляти дитину до тих пір, поки він не навчиться в цьому положенні не відсувати кінчик язика назад. Тоді педагог починає вище описану роботу з постановки звуку «К».

Спочатку педагог користується для постановки тільки своїм пальцем, але як тільки звук «К» виходить правильно з його допомогою, він вчить дитину користуватися своїм власним пальцем.

Механічний вплив на мову не слід припиняти занадто рано, інакше можуть легко вкоренитися різні дефекти вимови к, наприклад, м´який звук або звук «К» з горловим відтінком.

Недоліки вимови звуку «К»

1. Замість «К» чується просто короткий видих або кашлеобразний звук, викликаний змиканням голосових зв´язок з наступним вибухом змички. Мова участі в артикуляції не приймає.

Виправлення: ставити звук заново.

2. «К» замінюється звуком «Х». Причина: мова нещільно притискається до неба, залишаючи щілину, через яку з шумом проходить повітря.

Виправлення: а) дати можливість дитині на тильній поверхні кисті руки відчути різницю між різким поштовхом повітря при «К» і плавної струменем при «Х», б) якщо це не допоможе, ставити заново механічним способом.

3. Замість «К» твердого чується м´яке («кет» місце «кіт»). Причина: мова змикається не з задньої, а з середньою частиною неба. Ця артикуляція є правильною для «КЕ», «КІ», де звук «К» пом´якшується під впливом наступних голосних.

Виправлення: показати перед дзеркалом, що мова повинна бути відтягнуть тому. За допомогою шпателя, пальця або зонда натиснути на спинку мови і відсунути мову назад настільки, наскільки це виявиться необхідним для отримання твердого «К». Показати дитині, на яку глибину він повинен вводити в рот свій палець (дві фаланги).

4. Чути глибоке, горловий «К», властиве деяким східним мовам. Причина: мова змикається своєї кореневої частиною з нижнім краєм м´якого неба і з задньою стінкою глотки. Недолік носить стійкий характер і виникає зазвичай тому, що педагог або сама дитина занадто глибоко натискають на спинку мови при постановці звуку.

Виправлення: ставити звук заново, виходячи з складу «ТА» і натискаючи на мову дещо менш глибоко, ніж потрібно для твердого «К» (щоб дитина знову не збився на горловий вимова звуку).

5. Після звуку «К» в зворотному складі і в поєднанні з іншими приголосними чується призвук «Е» («И»). Зазвичай цей недолік відповідає аналогічному дефекту вимови звуків «П» і «Т».

Виправлення: а) перевірити вимова звуків «П» і «Т», якщо воно страждає аналогічним дефектом, перш за все виправити ці звуки; б) усунути недолік вимови звуку до шляхом зіставлення зі звуком «П» або «Т» («ап-ак , ат-ак »). Прикласти руку дитини до гортані і показати, що після проголошення звуку «К» вона не повинна вібрувати. Тимчасово перебільшити силу видиху після вибуху, давши її відчути на тильній поверхні долоні (або на смужці паперу, піднесеної до рота).

6. Замість «К» виходить «Г». Причина: в роботу включаються голосові зв´язки. Зазвичай подібне озвонченіе звуку «К» відповідає аналогічному дефекту вимови звуків «П» і «Т».

Виправлення: а) перевірити вимова звуків «П» і «Т», якщо вони озвончается, перш за все виправити ці звуки; б) усунути озвонченіе до шляхом зіставлення зі звуками «П» і «Т» (па-ка, та-ка, апа-ака, ап-ак). Звернути увагу дитини на те, що в момент змички і вибуху гортань не повинна вібрувати (прикласти руку до гортані).

Тимчасово перебільшити силу видиху після вибуху.

7. Вимова «К», особливо у зворотному складі, нагадує звук, чутний при відкорковування пляшки. Причина: у тому, що, як і при аналогічному нестачі вимови звуків «П» і «Т», одночасно зі змичкою мови і неба змикаються і голосові зв´язки (без вібрації). Вибух проводиться за рахунок повітря, що знаходиться в порожнині рота і глотки.

Виправлення: а) перевірити вимова звуків «П» і «Т» і виправити його (якщо необхідно); б) зіставляти вимову всіх трьох звуків (п – т – к; aп – ат-ак).

Щоб уникнути повернення до дефектного вимови слід протягом деякого часу вимагати від дитини, щоб він вимовляв звук до з деяким придихом.

Вправи

Постановка звуку «Х» по наслідуванню.

Спосіб полягає в імітації сміху.

Сміятися треба після видиху (плечі опущені), неголосно, низьким голосом.

Для контролю – долоню, відчуває «смішки» – поштовхи гарячого повітря.

Надалі пропонується дитині сміятися, вимовляючи ХО-ХО-ХО, ХЕ-ХЕ-ХЕ, ХІ-ХІ-ХІ.

Передньоязикові:

Постановка звуку «Ть»

Постановка звуку «Ть» від м´якого звуку, що виникає в результаті потьохкування кінчиком язика за зубами.

1. Дитина повинна «присмоктатися» розплющений кінчик язика до внутрішньої поверхні верхніх різців (передня частина спинки мови «присмоктується» до простору перед альвеолами). Рот повинен бути відкритий так, щоб мова могла трохи просовувати між зубами, а губи повинні бути сильно витягнуті в посмішку.

2. Слідом за вами, клацнувши язиком, дитина повинна відтворити пом´якшений «цокотіли» звук (такий звук видають з приводу смачної їжі).

3. Потренуватися з дитиною таке «цокання», запропонуйте йому вимовити цей же самий звук не «всмоктуючи» його в себе, а видуваючи («випльовуючи») його назовні-у дитину вийде звук, що нагадує [т ´]. Ці звуки повинні вимовлятися поперемінно.

4. Надалі потрібно вимовляти «цокотіли» звук тільки «назовні».

5. Потім цей звук потрібно вимовляти пошепки, ліниво, без зусиль, але витягнувши губи в посмішку. Спробуйте показати дитині, як це зробити. Одночасно нехай дитина дме цим звуком собі на долоню. Від цього буде виходити фактично склад [ти], або дуже близький до нього звукосполучення.

6. Зверніть увагу дитини на звук [т ´], як-небудь назвіть його (наприклад, скажіть, що так «тенькает» маленька пташка).

7. Для посилення м´якості звучання потренуйте звук [т ´] в положенні між двома голосними [і] ([ити – іти – ити]).

8. Надалі вимовляєте склади з іншими голосними (навчайте «пташку говорити»).

9. На завершення повідомте дитині, який звук він вимовляє.

Постановка звуку «Ть» від правильного «Сь»

1. Нехай дитина слідом за вами вимовляє склади [сі – сі – сі], видуваючи повітря на долоню.

2. Потім також слідом за вами – склади [с´ті – с´ті – с´ті]. Звук [с ´] має звучати максимально м´яко, а склади вимовлятися швидко, суцільним потоком, без пауз, хіба що на одному диханні. Попередьте дитину, щоб мова у нього в роті не ворушився. На зубах він повинен відчувати тонку повітряну струмінь.

3. Після цього нехай повторює за вами склади [с´ті – ти – ти]. Скажіть йому, що після звука [с ´] чується інший звук (начебто «тенькает» маленька пташка).

4. Дитина повинна вимовляти склади [ти – ти – ти] (повторюючи тільки другий після [с ´] «пташиний» звук).

5. Переходьте до виголошення складів з іншими голосними звуками (по наслідуванню).

6. Надалі дитина повинна повторити за вами ізольований звук.

Постановка звуків [В], [Ф] при аномаліях будови мовних органів

1. Якщо у дитини недостатня рухливість губ (ознаки дизартрії), йому потрібно посильніше закушувати нижню губу зубами і в такому положенні вимовляти не тільки склади, а й слова. Перший час можна притримувати верхню губу пальцями. Поступово привчайте дитину легше торкатися зубами до губи – причому саме до її внутрішньої поверхні. Рот при цьому повинен бути майже закритий.

2. Якщо у дитини нижній висунутий прикус, потрібно сформувати у нього тимчасове вимова звуків [ф] ([в]). Звуки будуть вимовлятися за допомогою дотику нижніх різців до верхньої губи. Щоб відчувати видих, долоня потрібно ставити прямо навпроти рота.

3. Якщо у дитини довго не з´являються верхні різці, можна поставити йому проміжний губної варіант вимови звуків [ф] ([в]). При такому проголошенні звук [ф] виникає в результаті тертя повітря об зближені губи. Дитина повинна відчувати рух повітряного струменя між губами і на підставленої до рота долоні (долоню повинна знаходитися прямо навпроти губ).

Постановка губно-зубних звуків [В], [Ф] по показу арт

1. Нехай дитина трохи закусить нижню губу верхніми різцями і в цьому положенні видуває з рота повітря. Видих потрібно відчувати на долоні, підставленої знизу до рота, він повинен відчуватися також на нижній губі і верхніх зубах. Буде чутися звук [ф]. Слідкуйте, щоб губи дитини не були напруженими, щоб він не «морщив» їх. Верхня губа повинна бути піднята.

2. Зверніть увагу дитини на звук, який він вимовляє, назвіть його ([ф]).

3. Потім (зберігаючи те ж положення мовних органів) переходите до виголошення складів [фа – фа – фа] і складів з іншими голосними звуками. Склади можна вимовляти по наслідуванню.

4. Надалі нехай дитина не закушує губу, а просто торкається до неї зубами (до її внутрішньої поверхні).

Свистячі:

Дихальні вправи одишечно

1.Рукі на поясі, вимовляємо [Ф] на видиху і намагаємося розірвати зімкнуті руки животом.

2.Право коліно до лівого ліктя, видих – [Ф] і навпаки.

3.Наклони, видих [Ф].

Постановка звуку «С» від Артік. упр. «Катушечка»

Рот відкрити. Губи в усмішці. Кінчик мови завести за нижні різці. Кінчик мови злегка натиснути на різці, пропустити за мовою «вітерець», чується звук «С».

Постановка звуку «С» з механічною допомогою

1. Дитина повинна широко посміхнутися і помістити широкий розпластаний мову між зубами – на нижніх зубах повинен лежати тільки його розширений кінчик. Слідкуйте, щоб верхніми зубами дитина не прикушує мову.

2. Попросіть дитину подути на кінчик мови, так, щоб на ньому відчувся холодок. Нехай дитина підставить до рота долоню і відчує на ній видих.

3. Поки дитина дме на кінчик язика, ви кладете на нього уздовж його середньої лінії зубочистку, злегка натискаєте нею на мову, утворюючи «жолобок», за яким надалі буде «видувати» повітря. Зубочистка повинна входити в рот дитини приблизно на два сантиметри. Якщо мова буде ухилятися, просуньте її глибше.

4. Коли ви натискаєте на мову зубочисткою, починає чутися неясний «шепелявий» свист.

5. Після цього дитина повинна зблизити зуби так, щоб між ними містилася тільки зубочистка (прикушувати її не треба), а мова залишився за зубами (всередині). Дитина повинна продовжувати дути на кінчик язика, видих повинен відчуватися між зубами. Під час зближення зубів свист переривати не можна.

6. Поки дитина «свистить», ви сильніше або, навпаки, слабкіше натискаєте на його мову зубочисткою, просуваючи її в глиб рота або, навпаки, торкаючись нею до самого кінчика язика. Таким чином, ви шукаєте становище, в якому звук [с] звучатиме найбільш правильно.

7. Коли такий стан знайдено, ви тренуєте в ньому свистячий звук, який можна назвати «свистом комара».

8. В той момент, коли звук [с] звучатиме правильно, вам потрібно буде обережно вийняти зубочистку з рота дитини. Якийсь час звук буде тривати по інерції.

9. Використовувати цей прийом потрібно до тих пір, поки дитина не навчиться самостійно ставити мова в потрібне місце і свистіти, як «комар».

10. Після цього приступайте до вимови складів (за картинками).

11. Якщо дитина в складі втрачатиме артикуляцію звука, якийсь час вимовляєте з ним склади за допомогою зубочистки.

12. Коли звук буде вимовлятися безпомилково, повідомте дитині, який звук він вимовляє.

Постановка звука [С] від правильного [Сь]

Попросіть дитину слідом за вами по наслідуванню вимовити звук [с ´]. Загляньте йому в рот і подивіться, де у нього знаходиться кінчик язика.

1. Кінчик мови може упиратися в підставу верхніх різців або у верхні різці. В цьому випадку починайте ставити дитині звук [с] (див. нижче).

2. Кінчик мови може впиратися в нижні різці. Тоді спочатку доведеться навчити дитину вимовляти цей звук при верхньому положенні мови.

Постановка звука [с ´] при верхньому положенні мови

Притуліть кінчик язика до верхніх різцям і в цьому положенні промовте звук [с ´]. Привідкрийте рот, щоб дитині було видно ваша артикуляція. Попросіть дитину вимовити звук [с ´] так само, як і ви.

Оскільки дитина вже вміє вимовляти цей звук, великих труднощів це завдання в нього не викличе, тому що він буде перевіряти правильність своєї вимови на слух.

Остаточна постановка звука [с]

1. Нехай дитина тягне «верхнеязичний» звук [с ´]. Потрібно підставити до рота долоню (кілька знизу), для того щоб відчувати на ній видихуваному струмінь повітря (злегка прохолодну). Губи повинні бути витягнуті в посмішку.

2. Під час тривалого проголошення м´якого звука [с ´] (уважно стежачи за повітряним струменем на долоні) дитина повинна поступово округляти губи і, врешті-решт, витягнути їх в трубочку, як при проголошенні гласного [у] (тільки залишивши більш широкий отвір). Ви беззвучно показуєте дитині, яким чином потрібно міняти форму губ, а він повторює це за вами. Звук [с ´] буде звучати більш твердо.

Слідкуйте, щоб дитина, округляючи губи, заодно не відкривав широко рота, в крайньому випадку йому можна дозволити ставити верхні різці на нижні.

3. Дитина весь час повинен стежити за потрапляє на долоню повітряним струменем. Дайте йому таку інструкцію: «Ти повинен поступово витягати губи вперед, але цівка повітря все одно повинна потрапляти на долоню. Вона буде ставати все більш і більш теплою, а в кінці ти повинен будеш зробити її гарячої ».

4. В результаті у дитини вийде твердий звук [с]. Якщо ви помітите, що він намагається утримувати м´якість вимови (з округленням губ вона повинна зникнути автоматично), скажіть йому, що його завдання зараз не в тому, щоб вимовляти звук [с ´], а щоб зробити гарячої струмінь повітря на долоні.

5. Скажіть дитині, що, коли він вимовляє звук з витягнутими в посмішку губами, у нього в роті «пищить» худий, маленький комар, і цівка повітря виходить прохолодною. А коли він витягає губи в трубочку-то «пищить» товстий, дебелий комарик, і цівка повітря від цього стає гарячою.

6. Зрештою, запропонуйте дитині відразу «попіщать товстим комаром». Якщо це буде складно, нехай виголошує (по картинці) склад [су] (губи дитини вже знаходяться в походящей позиції). Цей склад повинен вимовляти «товстий комар».

7. Якщо буде чутися правильний або майже правильний звук [с], потрібно буде висунути губи вперед, як при проголошенні гласного [и] (щоб було видно верхні і нижні різці). Зуби повинні залишатися зімкнутими. Покажіть дитині, як це зробити. Вимова звуку від цього стане більш точним. Можна (по картинці) вимовляти склад [си].

8. Для уточнення вимови можна запропонувати дитині щільніше притиснути мову до верхніх зубах.

9. Надалі закріплюйте звук в складах [са], [си], [се], [з], [су] («вчіть товстого комара розмовляти»).

10. Коли дитина буде безпомилково вимовляти звук [с], повідомте йому, який звук він вимовляє.

Постановка звука [С] від міжзубного звуку [С]

Якщо дитина вимовляє звук [с] міжзубний (тобто його мова просовується між зубами), попросіть його вимовити цей звук і подивіться, як він це робить.

1.Вдоль мови дитини може йти «жолобок», «вихідний отвір» якого вам буде видно при огляді. Саме з цього «жолобку» повинна подаватися повітряний струмінь.

Якщо у дитини саме таке вимова, вам при роботі над звуком [с] можна вголос вимовляти його, називати звук своїм ім´ям. Вам відразу ж потрібно буде запропонувати дитині вимовити звук [с] (міжзубний), а в подальшому просто пояснювати і показувати йому, як краще за все «прибрати» мову за зуби (див. нижче).

2. Мова може лежати між зубами суцільною масою, ніякого «жолобка» уздовж нього не утворюється, повітря виходить з рота дитини, просто обтікаючи його.

3. Звук [з] може вимовлятися і яким-небудь іншим чином (не міжзубний).

У двох останніх випадках дитині потрібно буде спочатку поставити «правильне» міжзубний вимова звука [с]. Вимовляти звук [с] вголос вам не можна.

Постановка міжзубного звуку [з]

1. Нехай дитина висуне дуже широкий мову між зубами. Кінчик мови повинен розташовуватися на рівні різців або трохи висовуватися вперед. Губи повинні бути сильно розтягнуті в посмішку. Бажано (якщо вийде), щоб дитина злегка прикусив мову з обох сторін з боків корінними зубами.

2. У такому положенні нехай дме собі на саму середину долоні, «роблячи» струмінь повітря як можна більш холодною. Можна покласти на долоню шматочок ватки і здувати її. Ватка повинна перебувати приблизно в десяти сантиметрах від рота дитини. Намагаючись здувати її, він створить по середній лінії мови «жолобок». Вихід повітря буде супроводжуватися неясним свистячим звуком. Слідкуйте за тим, щоб губи дитини постійно перебували в усмішці і не брали участь в артикуляції. На перших порах верхню губу можна притримувати пальцем.

3. Покажіть дитині в дзеркало його «жолобок», поясніть, що по ньому йде повітря, зверніть його увагу на те, що при цьому чується свист. Скажіть йому, що таким «грубим голосом» свистить великий комар, а ви з ним зараз будете вчитися свистіти тоненько так, як свистить маленький.

Остаточна постановка звука [с]

1. Дитина повинна, не припиняючи «свистіти» і дивлячись в дзеркало (щоб не зник його «жолобок»), повільно прибирати мову за верхні різці, як би «оглаживая» їх мовою, поки той не опиниться притуленим до їх внутрішній стороні. Покажіть йому, як це робити, уникаючи повноцінного вимови звука [с] (практично тільки з легким шумом видуваючи з рота повітря).

2. Коли мова дитини виявиться з внутрішньої сторони верхніх зубів, почується майже правильний звук [с]. Після цього (на вашу показу) дитина повинна прикрити рот у формі правильного прикусу, буде чутися повноцінний звук [с].

3. Зверніть на цей звук увагу дитини, скажіть йому, що саме так і повинен «свистіти» маленький комар.

4. Надалі «навчайте» вашого комара вимовляти склади (за картинками).

5. Після того як дитина без труднощів навчиться вимовляти склади, повідомте йому, який звук він навчився вимовляти.

Постановка звука [С] на вдиху

1. Нехай дитина, відкривши рот, розмістить плоский широкий мову на дні ротової порожнини так, щоб він по всьому периметру стикався з нижніми зубами. Покажіть йому цю артикуляцію. Потім він повинен зімкнути (але не стиснути) зуби у формі правильного прикусу і витягнути губи в посмішку.

2. У цьому положенні після видиху (плечі повинні бути опущені) дитина має «всмоктати» в себе дуже небагато повітря, так мало, щоб він «потрапив» на самий кінчик язика і відчувся на ньому холодком. В результаті почується більш-менш виразний, дуже тихий звук [с].

3. Якщо звуку [з] не вийде (може чутися просто «схлип»), значить, дитина зробила дуже глибокий вдих. Ви можете навіть помітити, як піднялася в нього грудна клітка. Скажіть йому, що він не повинен вдихати, а тільки «втягнути» крізь зуби трохи повітря, щоб «остудити» кінчик язика. Покажіть йому, як це зробити, щоб він зрозумів, до якої міри непомітне дію він повинен зробити.

4. Після цього скажіть дитині, щоб цей же самий повітря, яке він відчуває холодком на кінчику язика (бо той ще не нагрівся), він крізь зуби «видудлив» назовні. Нехай «здує» його з кінчика язика і «процідить» крізь зуби. Губи повинні залишатися в широкій посмішці. В результаті дитина вимовить тихий звук [с].

5. Надалі нехай на вдиху і видиху (як би «ганяючи» туди-сюди одну і ту ж крихітну порцію повітря) вимовляє звук [с]. Слідкуйте, щоб він не задихався, давайте йому перепочити. Грудна клітка і плечі повинні бути опущені, губи витягнуті в посмішку. Повітря при вдиху повинен точно потрапляти на кінчик язика і тут же «здуватися» також саме з кінчика язика. Можна запропонувати дитині здувати з кінчика мови «відчуття холодку».

6. Коли звук [с] буде виходити досить стійко, зверніть увагу дитини на те, що у нього виходить тоненький свист, як у «маленького комара». Нехай на видиху «свистить» довше.

7. Потім потрібно «свистіти» тільки на видиху – уривчасто, з паузами («комар, мовляв, свисне, потім замислиться небагато, потім знову свисне»).

8. Після цього переходите до вимови складів [са], [се], [си]. [З], [су] (за картинками). Скажіть дитині, що ваш «комар буде вчитися розмовляти».

9. Коли звук [с] виходитиме у дитини безпомилково, повідомте йому, який звук він вимовляє.

Постановка звуку «С» бокового

Постановку звуку краще починати з відпрацювання опорних звуків: [І], [Ф]. Коли дитина почне правильно вимовляти звук [І], попросити пустити вітерець з мови, чується звук [С].

Інший спосіб постановки: від міжзубного звуку [С]. Цей спосіб допомагає утримати бічні краї мови в однаковому положенні. Дитину просять прикусити кінчик язика і при цьому пропустити повітряний струмінь з мови.

Постановка звуку «Ц»

Механічний спосіб: скористатися опорними складами «ТИ» і «ТА». Дитину просять вимовити, наприклад, склад «ТИ», при цьому, натискають зондом вниз, на кінчик язика.

Постановка звуку «Ш» бокового

Запросити дитини вимовити склад [СА], а зондом-вилкою (або пальцем) притримувати передній край мови у верхніх альвеол. Якщо постановку звуків проводите шпателем або іншим зондом. необхідно стежити за рівномірним підйомом бічних країв мови.

Постановка звуку «С» від звуку «Т»

Зуби повинні бути відкриті, але не стиснуті. Нехай дитина, слідом за вами видихне і тривало виголосить звук [Т]. На долоні цівкою повинен відчуватися видох.Затем потрібно витягнути губи в усмішку і в такому положенні продовжувати довго вимовляти звук [Т], можливо, що після [Т] буде чутися правильний [с].

Якщо цього не станеться і звук буде неясним, попросіть дитину сильно посміхнутися, витягнувши губи в “ниточку”. Свистячий звук буде звучати тонше.

Постановка звуку «C» від «Ш»

Дитина повинна тягнути “Ш”. В цей час нехай мова просуває вперед, від альвеол до верхніх різцям. Мова не повинен відриватися від неба. вірніше різці повинні знаходитися прямо над нижніми. Привідкрити рот.Сначала буде чутися пом´якшений звук [ш], а потім неясний свистячий звук і, нарешті, правильний звук [С].

Звук «С». Не формується жолобок, кінчик язика не утримується

Використовую ковпачок від звичайної кулькової ручки. Паличку дитина затискає зубами, а повітряний струмінь направляється в ковпачок, потім починаю автоматизувати звук в складах. Результат хороший.

Постановка звуку «С» при прогенії (нижня щелепа висунута вперед)

Мова розташувати в ротовій порожнині так, щоб він по всьому периметру притискався до нижніх різців, а верхні різці слід поставити на мову, щоб між ними залишалася невелика щілина. Початковий звук «С» буде виникати в результаті проходження повітря через цю щілину. Якщо при цьому не формується жолобок, можна скористатися зондом, вузьким шпателем, сірником, зубочисткою.

Існує ще один спосіб постановки «С» при прогенії: зробити упор мови з натиском в нижні різці, вимовляти опорний звук «Т» в цьому положенні. Буде чутний практично чіткий звук «С».

Звук «С» при готичній будові піднебіння

Постановка звуку «С» при високому піднебінні чи відсутність нижніх різців

При даній аномалії звук «С» ставлять при верхньому підйомі мови, коли кінчик впирається у верхні різці. Сама постановка здійснюється за класичною схемою: робота над видихом, формування жолобка і т.д. Після появи приглушеного «С» з призвуком «Ш» переходять до опускання кінчика язика вниз (що зробити вже не важко).

Постановка звуку “Ц” (один з методів особистого користування)

ЗВУК «Ц»

При цьому звуці зуби оголені в «усмішці», зближені або зімкнуті. Струмінь повітря йде одночасно на кінчик язика і передні зуби. Кінчик мови, впираючись в нижні зуби, різко спинкою піднімається до неба і також різко опускається. Струмінь повітря переривається: відбувається змичка. Повітряний струмінь толчкообразно подається на передні зуби. Це можна відчути тильною стороною долоні. Струмінь повітря холодна і треться об передні зуби.

Тепер пробуємо з дитиною наслідувати «лопнув» кульці: «Т-сссс». Звук «Ц» складається з двох: «Т» плюс «С». Якщо дитина вимовляє ці звуки правильно і легко, то труднощів це не викличе. Необхідно обов´язково стежити за «усмішкою» – зубки оголювати і верхні, і нижні. Кінчик впирається в нижні зубки. Вчимо дитину швидко робити змичку. Можна користуватися терміном «постріляти»-тс-тс. Звук «С» не тягнеться в цьому випадку. Він як і «Т» вимовляється уривчасто. Але коли у нас «лопнув» кулька, в цьому випадку можна «С» потягнути. Це робиться для того, щоб дитина краще відчув струмінь повітря і сам звук.

Потрібно пам´ятати, що іноді можна отримати звук «С» від «Ц» при його тривалому вимові: Ц = Т + Ссссссс і окремо його закріплюємо.

Коли звук «Ц» дитина вимовляє чітко і ізольовано, то приступаємо до його автоматизації. Якщо не виходить, то продовжуйте, граючи, наслідувати.

Коли дитина правильно ізольовано вимовляє звук «Ц», то приступаємо до його автоматизації.

Цей звук краще автоматизувати в словах, в яких він знаходиться на кінці.<

Пригоди веселого язичка

(комплекси вправ)

Сприятливий емоційний фон створюють вправи типу «Пригоди веселого Язичка». Процес розвитку артикуляційної моторики протікає активніше, швидше, подолання труднощів відбувається легше. Розроблений матеріал з тренування і розвитку рухів мовного апарату, відчуття від рухів органів артикуляції подається дітям у вигляді казок, веселих пригод, що робить заняття цікавими, захоплюючими, емоційними.

Мета:

допомогти підготувати дитину до вимови певних звуків; викликати зацікавленість до вправ артикуляційної та дихальної гімнастик;

розвивати артикуляційну моторику шляхом виконання комплексів вправ на певні звуки.

Обладнання: сюжетні картини з вправами на вимову різних звуків [с]-[з]-[ц], [ш]-[ж], [р]-[л]; рамки з дерева під склом розміром 60×80.

КАЗКИ ДЛЯ КОЖНОГО КОМПЛЕКСУ

КОМПЛЕКС ВПРАВ ДЛЯ ВИМОВИ ЗВУКІВ [Ш], [Ж], [Ч], [Ш]

Пісенька про дружбу

Рано-вранці на лугу

Пастушок: «Ту-ру-ру-ру!»

Ніжна пісенька лунає,

З добрим ранком всіх вітає.

Так співає Петрик щодня та всіх з добрим ранком вітає.

Виконання вправи «Дудочка»

Губи свої — трубочку —

Перетворю на дудочку.

Уздовж вулиці іду

Й дму у дудку: «Ду-ду-ду!»

Витягнути незімкнені губи вперед трубочкою й утримувати їх у такому положенні. Подути: Эу-Эу-Эу.

Прокинувся Ведмедик та теж дудить у дудку. Добрий ранок, квіточки, грибочки, жучки та павучки, вставайте та робіть зарядку!

«З фізкультурою ми дружим,

Різні вправи любим дуже!»

Ось так робимо зарядку. (Зарядка.)

Виконання вправи «Грибочок»

Ось грибочок-сироїжка.

Вгорі — «шляпка», знизу — «ніжка».

Відкрити рота. Присмоктати до піднебіння широкий язик. Краї язика мають примикати до верхніх зубів. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Виконання вправи «Жук»

У Жені в жмені жук дзижчить:

« Ж-ж-ж-ж-ж-ж!»

Не хоче жук у жмені жить: «Ж-ж-ж-ж-ж-ж!»

Женю, швиденько жука відпускай:

« Ж-ж-ж-ж-ж-ж!»

Вдячно тобі він промовить:

«Бувай! Ж-ж-ж-ж-ж-ж!»

Посміхнутися. Відкрити рот, не округлюючи губ, подовжено вимовляти звук [ж], поступово переміщуючи кінчик язика від верхніх горбочків до верхніх зубів.

Змійка з пастушком теж поспішають робити вправи.

Виконання вправи «Змійка»

Наші поперечні м’язи Звузять язичок одразу.

Легко м’язи ти напруж —

Став язик, неначе вуж.

Відкрити рот. Висунути язик якомога далі вперед, напружити м’язи, зробивши його вузьким, УтркмуВй´ ти: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

А жабки всіх кличуть умиватися.

Виконання вправи «Жабки»

Наберуть у криниці Свіжої водиці.

Будуть умивати,

Будуть промовляти: «Водичко, водичко,

Умий усім личко».

Жабки вмились та усміхаються ось так:

А у жабок-скрекотушок

Посмішки до самих вушок.

Посміхнутися, старанно розтягуючи губи. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а потім розслабити їх. Рахунок: 1-2.

Пісня-гра «Калач» П. Демченко

Мишенята готують сніданок та пісеньку співають:

Я печу, печу, печу

Дітям всім по калачу,

Зверху маком потрушу,

В піч гарячу посаджу.

Випікайтесь, калачі,

У натопленій печі!

Буду Васю, буду Нату

Калачами частувати!

А приготували вони чай з солодким смачним варенням.

Чай Люблять всі пити,

Але його треба остудити.

Виконання вправи «Гарячий чай»

Ти чай духмяний Полюбляєш пити?

Спочатку його треба остудити.

Легенько подути кілька разів, зробити ковток — легенько втягнути ротом повітря; знову подути на чай і «відпити».

Усі приходять на сніданок, беруть чашку, п’ють чай та спілкуються. Давайте і ми зробимо чашки для чаю. Ось так:

Виконання вправи «Чашка»

Загорнули краї язика —

Вийшла чашка. Чудова яка!

Відкрити рота. Покласти широкий язик на розслаблену нижню губу. Згорнути бокові краї язика у формі чашки. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Виконання вправи «Смачне варення»

Та покуштуємо смачного варення.

Ми варення скуштували,

Потім губи облизали.

Повільно облизати язиком верхню губу, роблячи рухи вліво-вправо. Рахунок: 1-2.

Слонику дуже сподобався чай. Він сьорбав його ось так.

Виконання вправи «Хоботок»

Неначе хоботок у слоненяти,

Я буду губи у напруженні тримати.

Випнути трубочкою напружені й зімкнені губи. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Випнути губи трубочкою, а потім розслабити їх у легкій посмішці. Рахунок: 1-2.

Дуже смачний чай!

А зайчата всім настрій піднімали. Роздавали всім повітряні кульки. Ось такі.

Виконання вправи «Повітряна кулька»

Щоки, мов кульки, старанно надули.

Здулися кульки — щоки втягнули.

«Надути» повітрям щоки, а потім втягнути їх між щелепами. Рахунок: 1-2.

А у котика був такий гарний настрій, що він вирішив всім пісеньку заспівати та на гармошці зіграти. Ось так.

Виконання вправи «Гармошка»

На гармошці я заграю:

Рот відкрию — закриваю.

Свій язик «грибком» тримаю —

і його не відриваю.

Відкрити рота. Присмоктати до піднебіння широкий язик. Відкривати-закривати рот, не відриваючи язик від піднебіння. Рахунок: 1-2.

Всім стало радісно, і вони заспівали «Пісеньку про дружбу» Гриненка:

Як в садочку нашому добре жити,

Між собою вміємо ми дружити.

В Нашім садочку,

В ріднім куточку,

Між собою вміємо ми дружити.

КОМПЛЕКС ВПРАВ ДЛЯ ВИМОВИ ЗВУКІВ [л] [л´] [р], [р´]

Язичок на прогулянці

Пішов Язичок на прогулянку і зустрів подружку Наталочку. Вона сиділа на гойдалці і співала пісеньку «Ля-ля-ля!»

— Яка гарна пісенька! Я теж хочу поспівати та погойдатися.

— Сідай! — сказала Наталочка.

І Язичок став кататися на гойдалці. Ось так.

Виконання вправи «Гойдалка»

Ми на гойдалці гойдались.

Піднімались, опускались.

Як летіли вгору, — ух!

Перехоплювало дух.

Відкрити рота. Почергово штовхати кінчиком язика то верхні, то нижні зуби. Нижня щелепа не рухається. Рахунок: 1-2.Пісеньку почули крокодил Гена та Чебурашка.

Яка чудова пісенька! А ми теж знаємо пісеньку та ще й граємо на гармошці.

Виконання вправи «Гармошка»

Ось послухайте: «Та-та-та!»

На гармошці я заграю:

Рот відкрию-закриваю.

Свій язик «грибком» тримаю —

І його не відриваю.

Відкрити рота. Присмоктати до піднебіння широкий язик. Відкривати-закривати рот, не відриваючи язик від піднебіння. Рахунок:1-2.

Та так голосно заграли та заспівали, що почула конячка і давай пританцьовувати.

Я теж вмію співати та ще й танцювати. Ось послухайте!

Виконання вправи «Конячка»

Я конячка, сірий бок!

Цок-цок-цок-цок!

Я копитами стучу.

Цок-цок-цок-цок!

Якщо хочеш — підвезу.

Цок-цок-цок!

Відкрити рота. Повільно прицмокувати язиком, напружуючи м’язи кореня язика.

Язичок із задоволенням заспівав разом з конячкою.

Почула пісеньку пташка.

Моя пісенька теж чудова. Тьох-тьох-тьохі Заспівайте разом зі мною.

Виконання вправи «Голосні звуки» (повторити протяжно на видиху а-а-а, е-е-е, о-о-о)

А ворона стала пташці допомагати. Утворився пташиний хор. Виконання вправи «Хор голосних звуків» (повторити протяжно на видиху а-е-о, а-е-о, а-е-о) Котик почув пісні та став сердитися. Він цілий день нявчить свою пісеньку, а її ніхто, крім нього, не співає. Вирішив покарати свого язичка. Мабуть, він тихо співає.

Виконання вправи «Неслухняний язик»

Лінькуватий мій язик.

Працювати він не звик.

Неслухняний язичок —

Покараю: шльоп, шльоп, шльоп.

Широкий, розслаблений язик покласти на нижню губу й «пошльопати* по ньому верхньою губою, промовляючи: пе-пе-ге. А потім як занявчав, так голосно, що почу.-щ в небі літаки і ще голосніше загули мотори: тр- тр-тр. В морі пароплав затягнув свою пісеньку: /-/-/. А Язичок став підспівувати:

Виконання вправи «Пароплав»

Капітан капітану сигнал подає:

— Корабель мій назустріч твоєму іде.

Широко відкрити рота. Глибоко заховати язик, як при вимові звука [а]. Підняти язик до верхніх зубів і, промовляючи ла-ла-ла, робити кінчиком ритмічні удари по них. Почули пісеньку пароплава та літака два друга Петрик та Іванко, радісно заспівали та ще й в барабан заграли.

Виконання вправи «Барабан»

Вчися бити в барабани: д-д-д, д-д-д —

Твій язик слухняним стане: д-д-д, д-д-д.

Злегка прикусити вказівний палець. Постукати кінчиком язика за верхніми зубами, чітко вимовляючи твердий звук [д]. Удари слід робити не дуже швидко, ритмічно, слідкуючи, щоб не рухалася щелепа. Петрик так бив у барабан, а Іванко так співав, що Язичку стало дуже радісно. Він теж їм підспівував. Іванко зрадів і вирішив намалювати картину до чарівної пісеньки.

Виконання вправи «Муляр»

Наче мулярем працюю —

Піднебіння побілю я.

Я мулярем працюю —

Вам картину намалюю.

Відкрити рота. «Побілити» язиком піднебіння, роблячи повільні рухи від верхніх зубів у глиб рота й назад. Рахунок: 1-2. Язичку так сподобалося всі пісеньки виконувати, що він обов’язково ще прийде сюди на прогулянку.

КОМПЛЕКС ВПРАВ ДЛЯ ВИМОВИ ЗВУКІВ

[c], [с´], [з], [з´], [ц], [ц´]

Казочка про сумного віслюка

Якось маленький віслючок засумував, що може тільки свою одну пісеньку співати: і-а-і-а. А йому так хотілось ще щось заспівати та добре навчитися розмовляти. Ось він і засумував.

Побачили віслюка жабки та давай гукати його до себе.

«Іди до нас та посміхнись разом з нами», — сказали жабки.

Віслюк посміхнувся. Ось так.

Виконання вправи «Жабки»

А у жабок-скрекотушок Посмішки до самих вушок.

Посміхнутися, старанно розтягуючи губи. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Посміхнутися, старанно розтягуючи губи, а потім розслабити їх. Рахунок:1-2.

Але не розвеселився. Бджілки прилетіли пісеньку віслюку продзвеніли з-з-з.

Віслючок, заспівай разом з нами!

Виконання вправи «Бджілка»

З квітки на квітку Бджілка літає:

Нектар і пилок У кошик збирає.

Ні хвилини не сидить —

І дзижчить, дзижчить, дзижчить.

Злегка відкрити рота. Тримати широкий кінчик язика біля верхніх горбочків. Вимовляти: дззз-дззз-дззз, сильно видихаючи повітря на кінчик язика.

Пішли разом з нами медок збирати. Ось так.

Виконання вправи «Хоботок»

Витягни губки,

Зроби хоботок —

Будеш, як бджілка,

Шукати медок.

Випнути трубочкою напружені й зімкнені губи. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10. Випнути губи трубочкою, а потім розслабити їх у легкій посмішці. Рахунок: 1-2.

Тут почув віслючок, як його Петрик гукає: «Гей, віслючок, іди до мене, у мене є лопата. Будемо копати, разом працювати: раз-два!».

А віслючок ще більше засумував тому, що його язичок не хотів розмовляти.

Подивись, Петрику, мій язик лежить, як твоя лопата, і не хоче нічого казати і співати.

Виконання вправи «Лопата»

Мій язик широкий, як лопата,

Може на губі розслабленим лежати.

Широкий розслаблений язик злегка висунути з рота й покласти на нижню губу.

Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

— Віслючку, віслючку, іди до мене, обізвалася Марійка, на гойдалці покатаємося, і, може, язичок зрадіє і підхопить мою пісеньку «Ля-ля-ля».

Виконання вправи «Гойдалка»

Ми на гойдалці гойдались.

Піднімались, опускались.

Як летіли в гору, — ух!

Перехоплювало дух.

Язик торкнувся до зубів:

До верхніх і до нижніх.

Немов гойдалкою злетів

До хмарок білосніжних.

Раз, два, три — (ім’я дитини), повтори.

Відкрити рота. Почергово штовхати кінчиком язика то верхні, то нижні зуби.

Нижня щелепа не рухається. Рахунок: 1-2.

Сонечко посміхнулося і заспівало свою пісеньку: а-а-а. Посміхнися зі мною, віслючок, і зразу зрадієш. Ось так.

Виконання вправи «Усмішка»

Рожеві губки усміхаються,

Біленькі зубки заховаються.

— Віслючок, зроби, як я, — застрибав парканчик.

Виконання вправи «Парканчик»

Я веселий, всім скажу —

Зубів парканчик покажу — ось так.

Зімкнути верхні й нижні зуби, посміхнутися. Утримувати: 1-2-3-4-5-6-7-8-9-10.

Трілі-трілі-трілі-там — почулося десь близенько.

— Сідай до нас покататися на паровозику. Та щоб було веселіше, співай нашу пісеньку.

Виконання вправи «Паровозик»

Паровозик швидко мчить,

Що є сили він свистить.

Новою залізницею Хлоп’ята дружно граються.

Вперед-назад по колії В них паровоз катається.

Відкрити рот. Вигнути язик гіркою. Бокові краї спинки язика притиснути до верхніх корінних зубів. Рухати язиком вперед-назад, «катаючи» краї по зубах, неначе колеса по колії. Рахунок: 1-2.

Покатався віслючок, але таким сумним і залишився.

— Віслючок, іди до нас, — погукали ведмежата.— Допоможи нам дерево зрубати.

Виконання вправи «Рубання дров»

Раз-два-три,

Язичок, допоможи.

Замахнулися щосили —

Тільки тріски полетіли.

Пальцями зробити «замок». Завести руки за голову й зробити сильний видих.

Одночасно з рухом рук вимовити на видиху: «Ух!»

Став віслючок допомагати та пісеньку співати,

і не помітив, як язичок став силачем. Ось таким.

Виконання вправи «Язик-силач»

Язичок у нас — силач!

Як справжнісінький циркач,

В нижні зуби упирається,

Наче гірка, вигинається.

Відкрити рота. У пертися язиком у нижні зуби. Вигнути його гіркою й напружити. Розелабити. Рахунок: 1-2.

Ура! Тепер він може вже співати! Бачили? Віслючок потренував свій язичок так, що одразу почав

і розмовляти, і співати. І у нього піднявся настрій.´

Тепер я буду всі вправи виконувати, щоб краще розмовляти та пісеньки співати. А зараз я можу на гірці погойдатися та відпочити. Ось так.

Виконання вправи «Гірка»

Буде спинка язика,

Наче гірочка, крута.

Кінчик в зуби упираю,

Із напруженням тримаю.

Відкрити широко рот. Опустити нижню щелепу якомога нижче. Широким язиком упертися в нижні передні зуби. Щільно притиснути бокові краї спинки до корінних зубів. Розслабити. Рахунок: 1-2.

Тепер я буду обов’язково сюди приходити та тренуватися. Як тут чудово!

Виконання вправи «Квіти»

Як духмяно пахнуть квіти!

Задоволені всі діти.

Кожен з них відчути рад Цей чудовий аромат.

Глибоко вдихнути через ніс, видихнути, промовляючи слова: «Чудово!», «Який аромат!» тощо.

«Артикуляційна гімнастика – основа правильної, чіткої звуковимови та мовлення»

Ми правильно вимовляємо різні звуки завдяки гарній рухливості органів артикуляції, до яких відносяться язик, губи, нижня щелепа, м’яке піднебіння. Точність, сила і диференційованість рухів цих органів розвиваються у малечі поступово, у процесі мовленнєвої діяльності. Робота з розвитку основних рухів органів апарату артикуляції проводиться у формі артикуляційної гімнастики.

Мета артикуляційної гімнастики – вироблення повноцінних рухів і певних положень органів апарату артикуляції, необхідних для правильної вимови звуків. Проводити артикуляційну гімнастику потрібно щодня, щоб вироблялися та закріплювалися у дітей навички правильної звуковимови. Краще її робити 3-4 рази на день по 3-5 хвилин. Не слід пропонувати дітям більше 2-3 вправ за раз. При відборі вправ для артикуляційної гімнастики треба дотримуватися певної послідовності, йти від простих вправ до більш складних. Проводити їх краще емоційно, в ігровій формі. З виконуваних двох-трьох вправ новим може бути тільки одне, друге і третє даються для повторення і закріплення. Якщо ж дитина виконує якусь вправу недостатньо добре, не слід вводити нових вправ, краще відпрацьовувати старий матеріал. Для його закріплення можна придумати нові ігрові прийоми. Артикуляційну гімнастику виконують сидячи, так як у такому становищі у дитини пряма спина, тіло не напружене, руки і ноги знаходяться в спокійному стані. Дитина повинна добре бачити обличчя дорослого, а також своє обличчя, щоб самостійно контролювати правильність виконання вправ. Тому дитина і дорослий під час проведення артикуляційної гімнастики повинні перебувати перед настінним дзеркалом. Також дитина може скористатися невеликим ручним дзеркалом (приблизно 9х12 см), але тоді дорослий повинен знаходитися навпроти дитини обличчям до неї.

Робота організується наступним чином.

Дорослий розповідає про майбутню вправу, використовуючи ігрові прийоми.

Показує його виконання.

Вправу робить дитина, а дорослий контролює виконання. Дорослий, який проводить артикуляційну гімнастику, повинен стежити за якістю виконуваних дитиною рухів: точність руху, плавність, темп виконання, стійкість, перехід від одного руху до іншого. Також важливо стежити, щоб рухи кожного органу артикуляції виконувалися симетрично по відношенню до правої і лівої сторони обличчя. В іншому випадку артикуляційна гімнастика не досягає своєї мети. Спочатку під час виконання дітьми вправ спостерігається напруженість рухів органів апарату артикуляції. Поступово зникає напруга, рухи стають невимушеними і разом з тим координованими. У процесі виконання гімнастики важливо пам’ятати про створення позитивного емоційного настрою у дитини. Не можна говорити йому, що він робить вправу невірно, – це може призвести до відмови виконувати рух. Краще покажіть дитині її досягнення ( «Бачиш, язик вже навчився бути широким»), підбадьорити ( «Нічого, твій язичок обов’язково навчиться підніматися догори»). Якщо у дитини при виконанні вправ довго (близько 1 місяця) не виробляються точність, стійкість і плавність рухів органів артикуляції, це може означати, що ви не зовсім правильно виконували вправи або проблема дитини серйозніша, ніж ви думали.

«Жабка»

Утримання губ в усмішці, як би беззвучно вимовляючи звук «і». Передні верхні і нижні зуби оголені. Як веселі жабки тягнемо губки до вух. Потягнули – перестали. І аніскільки не втомилися!

«Рибка»

Спокійне широке відкривання та закривання рота. Вправа виконується ритмічно, під рахунок.

«Гойдалки»

Рот широко відкритий, губи в усмішці. Ритмічно міняємо положення язика: кінчик язика за верхніми різцями; кінчик язика за нижніми різцями. Рухається тільки язик, а не підборіддя!

«Годинник»

Рот відкритий, губи розтягнуті в посмішці. Кінчик язика по черзі торкається то лівого, то правого кута рота. Вправа виконується ритмічно, під рахунок. Підборіддя не рухається!

Комплекси артикуляційних вправ для постановки звуків

Шиплячі звуки (Ж, Ш, Ч, Щ)

При вимові шиплячих звуків широкий передній край язика піднімається допередньої частини твердого піднебіння, при цьому:

– Кінчик язика утворює щілину з твердим піднебінням (при ч- спочатку змичку, а потім щілину);

– Бокові краї язика щільно прилягають до верхніх корінних зубів;

– Губи видвигаються вперед і округляються;

– Нижня щелепа опускається;

– Повітряний струмінь теплий, йде посередині язика.

Артикуляція звуку Ж:

• губи трохи витягнуті вперед;

• зуби злегка розкриті;

• широкий кінчик язика піднімається до твердого піднебіння, утворюючи з ним щілину;

• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;

• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові зв´язки вібрують.

Артикуляція звуку Ч:

• губи трохи витягнуті вперед;

• зуби злегка розкриті;

• кінчик язика торкається нижніх зубів, а передня частина язика вигнута і піднімається до альвеол і твердого піднебіння, утворюючи зімкнення, яке переходить в щілину;

• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів; • м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину; • голосові зв´язки не вібрують.

Артикуляція звуку Щ (ш+ч)

• губи трохи витягнуті вперед;

• зуби злегка розкриті;

• широкий кінчик язика піднімається до альвеол і утворює з ними щілину;

• середня частина язика опущена

• бічні краї язика притиснуті до верхніх кутніх зубів;

• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові звўязки не вібрують.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки шиплячих звуків

  • “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.
  • “Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10-15 разів
  • “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.
  • “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.
  • “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 10-15 разів.

Звуки Р, Р´

Для вимови звука р потрібна складна робота всіх м’язів язика.

– Кінчик язика і передня частина піднята до альвеол, напружені.

– Кінчик язика вібрує в струмені повітря,

– Середня частина язика опущена, його бокові краї прижаті до верхніх кутніх зубів

– Видихуючий струмінь повітря повинен бути сильний, направлений.

Артикуляція звуку

• губи набувають положення наступного голосного звука;

• зуби злегка розкриті;

• широкий кінчик язика піднятий до верхніх альвеол та вібрує в інтенсивному струмені повітря;

• бічні краї язика стискаються з верхніми кутніми зубами;

• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові зв´язки вібрують.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків р, р´

• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

• „Чашечка”. Рот широко відкрити. Широкий язик підняти угору. Потягнутися до верхніх зубів, але не торкатися їх. Утримувати в такому положенні 10-15 с.

• “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик у глиб рота. Повторити 15 разів.

• “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10 разів.

• “Грибочок”. Відкрити рот. Присмоктати язик до піднебіння. Не відриваючи язик від піднебіння сильно відтягнути вниз нижню щелепу. Зробити 10 разів. На відміну від вправи „Конячка” язик не повинен відриватися від піднебіння.

• “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до носа, потім до підборіддя. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10 разів.

• “Маляр”. Висунути язик, рот трохи відкрити. Облизувати спочатку верхню, а потім нижню губу по колу. Виконати 10 разів, змінюючи напрям.

• “Барабанщики”. Відкрити рот, підняти широкий язик вгору та постукати кінчиком язика по верхнім альвеолам чітко вимовляючи звук д. Поступово збільшувати темп, вимовляючи д-д-д.

• “Літак”. На кінчик носа покласти шматочок паперу або вати. Відкрити рот, широкий язик покласти на верхню губу, бокові краї язика притиснуті. Повітряний струмінь виходить посередині язика. Дитина повинна сильно подути, так, щоб “літак” полетів вгору.

Свистячі звуки(С, З, Ц)

Для вимови свистячих звуків потрібні складні і точні рухи язика, в яких беруть участь

– кінчик язика /він знаходиться за нижніми зубами/.

– бокові краї язика (вони щільно прилягають до верхніх корінних зубів)

– спинка язика (передня частина її припіднята до альвеол і утворює з ними щілину, а при звукові «ц» спочатку змичку, потім щілину)

– губи в усмішці нижня щелепа опущена

– повітряний струмінь холодний, досить сильний і направлений посередині язика.

Щоб оволодіти необхідними рухами язика і повітряного струменю потрібно виконувати наступні вправи.

Артикуляція звуку З:

• губи зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;

• широкий кінчик язика за нижніми зубами;

• спинка язика розтягнуті в посмішку;

• піднімається до твердого піднебіння, чим утворює щілину;

• струмінь повітря проходить посередині спинки язика, по утвореному жолобку; • м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові зв´язки вібрують.

Артикуляція звуку Ц:

• губи розтягнуті в посмішку або набувають положення наступного голосного;

• зуби розкриті на декілька міліметрів, трохи оголені;

• кінчик язика за нижніми зубами;

• передня частина спинки язика утворює зімкнення з альвеолами, яке поступово переходить в щілину;

• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові зв´язки не вібрують.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки свистячих звуків

• “Лопатка” . Широкий язик висунути, розслабити, покласти на нижню губу. Слідкувати, щоб язик не тремтів. Утримувати 10-15 с.

• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

• “Чисті зуби”. Посміхнутися, трохи відкрити рот. Кінчик язика за нижніми зубами виконує рухи праворуч-ліворуч, наче чистить зубки. Повторити 10-15 раз.

• “Гірка”. Рот відкрити. Бокові краї язика притиснути до верхніх кутніх зубів. Кінчиком язика доторкнутися до нижніх передніх зубів. Утримувати в такому положенні 15 с.

• “Трубочка”. Висунути широкий язик. Бокові краї язика завернути угору. Подмухати в отриману трубочку. Виконувати в повільному темпі 10 разів.

• “Язичок-футболіст”. Запропонуйте дитині подути на ватний чи паролоновий мячик, так, щоб він покотився у ворота (їх можна зробити з дроту, або намалювати Дитина повинна посміхнутися та покласти широкий язик на нижню губу, і, неначе вимовляючи звук [ф] дути на кінчик язика.

Звуки Л, Л’

При вимові звука Л:

– Кінчик язика піднімається вгору і прижимається до основи верхніх зубів.

– Передня і середня частини спинки язика опускаються.

– Задня частина спинки язика припіднята і відтягується назад, краї язика опускаються і пропускають видихуючий струмінь повітря.

Артикуляція звуку Л:

• губи набувають положення наступного голосного звука;

• зуби злегка розкриті;· звужений кінчик язика упирається у верхні різці або альвеоли;

• корінь язика піднімається до м´якого піднебіння;

• бічні краї язика не стискаються з верхніми кутніми зубами, а тому видихуваний струмінь повітря проходить крізь щілину, що утворюється між ними;

• м´яке піднебіння закриває прохід в носову порожнину;

• голосові зв´язки вібрують.

Вправи для підготовки артикуляційного апарату до постановки звуків л, л´

• “Неслухняний язичок”. Широкий язик покласти на нижню губу та промовляти “пя-пя-пя”, неначе похлопувати свій “неслухняний язичок” верхньою губою.

• “Гойдалка”. Висунути вузький язик. Тягнутися язиком почергово спочатку до верхніх різців, потім до нижніх. Рот при цьому не закривати. Вправа проводиться під лічбу 10-15 разів.

• “Індичата”. Відкрити рот , покласти широкий язик на верхню губу та виконувати погладжувальні рухи вперед-назад, слідкувати за тим, щоб широкий язик не відривався від губи. Рухи виконувати спочатку безшумно, а потім додати голос (виходить щось схоже на бл-бл-бл)

• “Конячка”. Присмоктати язик до піднебіння, клацнути язиком. Клацати повільно, сильно. Розтягувати під’язикову зв’язку. Виконати 10-15 разів.

• “Смачне варення”. Висунути широкий язик, облизати верхню губу та заховати язик за верхні зуби. Повторити 10-15 разів.

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: