Діти з розладами аутистичного спектра

          Діти з розладами аутистичного спектра сприймають наш світ інакше, ніж інші діти: вони граються не так, як це прийнято, не так реагують на оточуючих, не так сприймають рідних, вони радіють іншому. У них свій, закритий для сторонніх світ, але їм потрібна допомога, підтримка і розуміння. Спробуймо зрозуміти, хто такі «діти дощу» і що є необхідним для дітей з діагнозом «аутизм».

         Комплекс симптомів за аутизму дуже варіюється (від легких форм – високофункціональний аутизм – синдром Аспергера, до більш тяжких – синдром Каннера і т.д.).

         Із цієї причини доцільним є використання терміна «спектр», що охоплює всю різноманітність проявів. Спільними особливостями для всіх дітей з РАС є порушення у поведінковій, комунікаційній та соціальній сферах, знижена потреба у взаємодії з іншими.

         Симптоми РАС поділяють на дві великі групи: соціальну комунікацію і повторювані або обмежені дії, заняття чи інтереси.

         Перша група характеризується відсутністю інтересу до спілкування, обмеженою здатністю говорити або розуміти інших. Зазвичай саме ці симптоми допомагають батькам запідозрити, що з дитиною щось не так.

До другої групи симптомів належать:

  • Повторювані рухи тіла: плескання в долоні, розгойдування, нахили;
  • Закріплена послідовність дій, ритуали, порушення яких засмучує дитину;
  • Обмеженість інтересів;
  • Занадто чутливе, або навпаки притуплене сприйняття запахів, звуків і дотиків.

        Батьки починають турбуватися, коли їхня дитина не любить, щоб її обіймали, не зацікавлена в певних іграх, не починає говорити, як і всі інші діти, а потім втрачає набуті мовленнєві навички. Часто здається, що дитина з аутизмом не чує, а іноді, навпаки, що вона занадто чутлива до окремих звуків, наприклад рипіння дверей, гавкоту собак.

       Аутизм часто плутають з особливостями поведінки, але є певні ознаки, що допоможуть відрізнити РАС від замкнутого характеру.  Щоб поставити діагноз, фахівці спостерігають за поведінкою дитини та її розвитком. Доступними в Україні є тести M-CHAT, ADOS («Шкала спостереження для діагностики аутизму»). Діагностику та обстеження проводять лікар-психіатр та невропатолог.

      Поряд із зазначеними вище методами використовується апаратна діагностика, яка надає інформацію про вегетативно-нервову систему, функціонування та стан мозку, серцево-судинну систему.

Як поводитися з дитиною, яка має розлади аутистичного спектра?

  1. Будьте логічні й послідовні. Якщо ви обрали певну модель поведінки з дитиною – дотримуйтеся її. Зміна вашої поведінки призведе до розгубленості дитини та несприятливо позначиться на її емоційному стані.
  2. Будьте терплячі. Поведінка дитини не зміниться за один день або за тиждень. Можете завести щоденник, до якого можна записувати всі успіхи дитини. Записи нагадуватимуть про те, що ви рухаєтесь у правильному напрямку.
  3. Обов’язково навчіть дитину слова «стоп», адже вона може не розуміти, що її підстерігає небезпека – наприклад, може переходити вулицю прямо перед машиною або торкатися гарячих предметів. Якщо дитина буде твердо знати слово «стоп», ви зможете уберегти його від багатьох травм.
  4. Не карайте дитину. Дитина, яка має аутизм, не здатна провести паралель між поганою поведінкою і покаранням, тому просто не зрозуміє, за що її сварять.
  5. Робіть з дитиною фізичні вправи: вони допомагають знизити стрес і приносять позитивні емоції. До речі, більшість дітей з аутизмом люблять стрибати на батуті.
  6. Протягом дня влаштовуйте дитині перерви, під час яких вона зможе побути на самоті. Ви можете залишити її в дитячій кімнаті, у своєму дворі і т. д. Подбайте про те, щоб дитина перебувала в безпечній обстановці і не могла собі нашкодити.
  7. Пам’ятайте: набуті дитиною навички починають працювати не відразу. Іноді дитина, навчившись певної дії (наприклад, відвідувати туалет), не відразу може застосувати її в інших сферах свого життя (наприклад, самостійно відвідувати туалет в школі). Розкажіть дитині, в яких ще ситуаціях вона може використовувати свої навички.
  8. Постійно повторюйте пройдене, щоб дитина не забувала набуті навички та знання. Зверніть увагу на те, що під час стресу або хвороби дитина може повернутися до початкової поведінки.
  9. Займайтеся з дітьми щодня, тільки регулярність може принести результати. Починайте з 5 хвилин і поступово доведіть час занять до 2-3 години на день з невеликими перервами.
  10. Розмовляйте з дитиною повільно, чітко і спокійно. Краще використовувати короткі речення, на початку яких слід вимовляти ім’я дитини, щоб вона добре зрозуміла, що звертаються саме до неї. Якщо дитина не може відповісти вам словами, знайдіть інші способи спілкування, наприклад, за допомогою карток з малюнками для спілкування або фотографій.
  11. Хваліть дитину кожного разу, коли вона робить успіхи. Це може бути словесна похвала або нагорода у вигляді улюбленої іграшки, дозволу подивитися мультфільм тощо.

Як допомогти дитині з РАС розвиватися?

      Для дітей з РАС, як і для їхніх нейротипічних однолітків, ігри є одним із шляхів до соціалізації – з певними складними правилами і величезною кількістю явищ і подій. Ігри допомагають зміцнити зв’язок між дитиною та батьками і сприяють розвитку соціальних навичок та мовлення.

      Ігрову роботу з аутистичними дітьми доречно починати з найелементарніших завдань. Спершу учити спостерігати, тоді відтворювати. Ігри на розвиток відчуттів і сприйняття, зорово-моторної координації. Щоб робота з дитиною була ефективною, варто починати з розвитку психічних процесів, особливо відчуттів і цілісного сприйняття. Значну увагу при цьому слід приділяти розвитку тактильного, зорово-тактильного, кінестетичного сприйняття, для чого можна використовувати такі ігри:

«Чарівний мішечок», «Відгадай предмет», «Знайди предмет за описом», LEGO та інші конструктори.

     Корисно пропонувати дітям складати головоломки (на дотик, із заплющеними очима), мозаїки, «рамки Монтессорі».

Рольові ігри

     Особливо часто в дітей з аутизмом спостерігається затримка з розвитком навичок рольових ігор, їхня повна відсутність або спотворення. Щоб допомогти дитині подолати відставання, спробуйте грати з ним в такі ігри:

  1. «Зоопарк»: наслідуйте звуки тварин, шукайте заховану в траві їжу тощо;
  2. Грайте з ляльками і ляльковим будиночком і уявляйте, що ляльки встають, вмиваються, грають і лягають спати;
  3. Складайте з деталей конструктора будинки, вулиці і водіть між ними автомобіль;
  4. «Лікарня»: створіть лікарню для м’яких іграшок і лікуйте звірів. Ставте їм уколи, закапуйте очі, носи і вуха, перев’язуйте лапи, поїть їх ліками;
  5. Використовуйте іграшкову їжу, щоб «приготувати» і «подати на стіл» різні страви;
  6. «Школа»: хтось буде учителем, а решта учасників гри – учнями.

Сенсорні ігри

      У дітей з РАС часто порушена нормальна робота сенсорної сфери. Звичні для людей подразники (дотик, світло, смак, запах, звук) вони можуть сприймати або як занадто сильні або як дуже слабкі (тоді вони починають посилено шукати способів довантажити канали сприйняття).

     Дітям з РАС важливо запропонувати відповідну їм сенсорну дієту – набір відчуттів, що, з одного боку, заповнював би брак, а з іншого – потроху і поступово допомагав би звикнути до надто інтенсивних сенсорних переживань.

Спробуйте такі заняття:

  1. Ємність із крупою (рисом, гречкою, квасолею): нехай дитина занурює в неї руки, закопує та викопує різні предмети й іграшки);
  2. Малювання по крему для гоління: нанесіть на стільницю трохи крему і дозвольте дитині розмазати його по всій кришці стола, малюючи сонечко, ялинку тощо;
  3. Ігри з водою: розташуйте поруч одна з одною ємності різної форми і запропонуйте дитині заповнити їх водою з пластикової пляшки;
  4. Домашній «оркестр»: розташуйте на столі різні предмети (металеву банку, пластиковий куб, дерев’яну дошку) і запропонуйте дитині стукати по них ложкою (паличкою) з різним темпом і швидкістю.

      Пропонуйте дитині різні види їжі – з різною текстурою, хрускотом, смаком.

Ігри на розвиток мовлення

     Основною запорукою соціальної адаптованості людини в сучасному світі є її рівень оволодіння мовленням, а точніше, його комунікативною функцією. За раннього дитячого аутизму крім основних специфічних особливостей розвитку наявні порушення, пов’язані з можливістю користуватись мовленням.

     Формування та розвиток мовлення в дітей має відбуватись поступово та послідовно: спочатку через маніпуляції з іграшкою формується тактильне сприйняття, потім зорове впізнання предмета, після чого дитина навчається співвідносити словесне визначення з конкретним предметом.

     На наступному етапі слід добиватися того, щоб дитина почуте слово навчилася правильно вимовляти (відтворювати). Для цього необхідно ділити слово на склади, багаторазово повторювати початкові, останні й наголошені склади, після чого з’єднувати їх у ціле слово.

     Дитину слід навчати вміння спонтанно відтворювати словесні штампи. Роботу з розвитку мовлення потрібно проводити в ігровій формі. Так, на початковому етапі формування мовлення рекомендовано використовувати ігри на звуконаслідування: можна відтворювати голоси тварин, птахів, комах, звуки транспорту тощо. Стануть у нагоді й будь-які фігурки, ляльковий театр.

     На наступному етапі слід навчати дітей співвідносити предмет й слово. Для цього можна використовувати предметні тематичні картки: «Тварини», «Посуд», «Іграшки», «Їжа», «Меблі», ігри «Знайди пару», «Одягни ляльку» тощо.

     Обов’язково потрібно навчати дитину ставити запитання. Для цього можна використати гру «Чарівний мішечок». Сховайте в мішечок іграшку й попросіть дитину вгадати, що в мішечку, ставлячи вам запитання:

  • Яка форма, колір?
  • Чи предмет їстівний?
  • На що схожий предмет?
  • Де використовується?

      Необхідно багато розмовляти з дитиною, пояснюючи їй те, що відбувається навколо, використовувати нові слова, спонукаючи дитину до вживання їх у мовленні. Навчайте дитину використовувати альтернативні або допоміжні засоби комунікації.

      Багато дітей зі спектром аутистичних порушень не використовують мовлення, щоб повідомити про свої потреби і бажання. Однак при цьому діти демонструють інші види комунікації, наприклад. Вказують пальцем на певний предмет або тягнуть батьків за собою до предмета, який хочуть отримати. Альтернативна комунікація може допомогти дитині повідомляти про свої бажання, а також підвищує ймовірність того, що дитина почне використовувати усне мовлення.

     У спілкуванні з дітьми, які не розмовлять, варто спробувати супроводжувати промову жестами і візуальною підтримкою. Коли говорите з дитиною, використовуйте додатковий метод комунікації одночасно зі словами. Наприклад, коли пропонуєте дитині попити, складіть руку так, ніби тримаєте склянку, і піднесіть руку до рота, зображуючи дію. Кивайте або хитайте головою, коли кажете «так» чи «ні». Махайте рукою, коли кажете «привіт» і «бувай».

     Вказуйте на предмети або зображення, коли говорите з дитиною. Наприклад, коли говорите «до нас прийде бабуся», показуєте фотографію бабусі. Використовуйте різні методи візуальної підтримки (низку предметів або зображень, малюнки, картки-підказки), щоб дитині було простіше зрозуміти про що йдеться.

      Хваліть дитину за будь-які спроби зрозуміти або повідомити вам щось. Таким чином ви підвищите ймовірність того, що дитина спробує знову. Хваліть її і пояснюйте, чого вона домоглася, щоб дитина відчула зв’язок між вашими словами і певними діями з її боку.

      Таким чином, у процесі ігрової діяльності збагачується словниковий запас дітей з РАС, виникає інтерес до взаємодії з однолітками та дорослими, що сприяє активному формуванню комунікативних навичок і, власне, соціалізації таких дітей.

      На даний час існує ряд технологій та методик корекції тих чи інших проявів розладів аутистичного спектра. Зокрема: Поведінкова терапія, або метод АВА, Система альтернативної комунікації (PECS), Ігрова терапія DIR – модель, заснована на розвитку індивідуальних відмінностей і взаємин, Метод Денісона (освітня кінезіологія), TEACCH.

Використана література:

  1. Комплексна програма розвитку дітей дошкільного віку з аутизмом «Розквіт».
  2. Косарева Г. Синдром раннього дитячого аутизму. Особливості мовленнєвого розвитку. Дефектолог – 2008. №5.                           
  3. Інформацію підготував: вчитель-логопед Синяк О.П.

 

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: