Інклюзія в дії. Соціалізація дітей інклюзивної групи .

       В останні роки в усьому світі відмічається значне збільшення кількості дітей, які потребують додаткової уваги та піклування суспільства через те, що мають порушення у стані фізичного та психологічного розвитку. Сучасні дослідження, досвід експериментів по впровадженню інклюзивного навчання в Україні доводять, що спільне навчання дітей з особливими потребами та їх нормотипових однолітків можливе, і є основою інтеграції та соціальної адаптації дітей з особливими потребами, підготовкою їх до самостійного життя.

      Заклад освіти  з інклюзивною формою навчання відкритий для всіх дітей незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних чи інших особливостей. Інклюзія означає таке включення особливих дітей у загальний освітній процес, яке враховує їхні особливі потреби, сприяє розвитку й розкриттю потенційних можливостей.

Інклюзивна освіта це система освітніх послуг, що грунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, і передбачає навчання дитини з особливостями психофізичного розвитку в умовах загальноосвітнього закладу з обов’язковим фаховим психолого – педагогічним супроводом.

Інклюзивне навчання — це гнучка, індивідуалізована система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. З метою забезпечення рівного доступу до якісної освіти інклюзивні освітні заклади повинні адаптувати навчальні програми та плани, методи та форми навчання, використання існуючих ресурсів, партнерство з громадою до індивідуальних потреб дітей з особливими освітніми потребами

  Інклюзивна  освіта  базується  на  принципі  забезпечення  основного  права  дітей  на  освіту  та  права  навчатися  за  місцем  проживання.                                               

Основою концепції інклюзивної освіти є принципи, що всі діти, незважаючи на різне культурне й соціальне походження та різні рівні навчальних можливостей, повинні мати однакові можливості у навчанні в усіх типах закладів освіти. Отже, ідеологія інклюзивної освіти спрямована на надання кожній дитині, всім відособленим і вразливим групам можливостей для результативного навчання. Інклюзивна освіта є підходом, який допомагає адаптувати освітню програму та навчальне середовище до потреб учнів, які відрізняються своїми навчальними можливостями.

Головний принцип інклюзії : «Рівні можливості для кожного».

Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами.

  • Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей.
  • Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами.
  • Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально.
  • Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
  • У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Зокрема вихователі мають бути компетентними у таких питаннях:

  • підходи держави та суспільства до організації освіти дітей, які мають вади психофізичного розвитку;
  • основні поняття корекційної педагогіки та спеціальної психології;
  • особливості і закономірності розвитку різних категорій осіб з психофізичними вадами;
  • комплексне психолого-педагогічне вивчення дітей;
  • диференційовані та індивідуальні механізми і прийоми дошкільного корекційного навчання та виховання кожної категорії дітей;
  • зміст та методи роботи з родинами вихованців.

Ця робота здійснюється за допомогою таких методів:

а) бесіда,

б) переконання,

в) розгляд проблемних ситуацій,

г) сюжетно-рольові ігри,

д) перегляд спеціально відібраних відеосюжетів.

Оскільки дитина-дошкільник – це відзеркалення сім’ї, то відповідну роботу потрібно провести і з батьками здорових дітей, формуючи у них позитивне ставлення до перебування у групі дітей з особливими потребами. Отже, інклюзивна дошкільна освіта – це одна із реалій нашого життя.

Включення дітей з особливими  потребами в освітнє середовище

   Інклюзивна модель освіти включення дітей   з особливими потребами  в загальноосвітній процес дошкільних навчальних закладів. У групах включення такі діти засвоюють нові для себе форми поведінки, спілкування, взаємодії, вчаться виявляти активність, ініціативу, свідомо робити вибір, досягати згоди у розв’язанні проблем, приймати самостійні рішення.

  У дошкільних закладах з інклюзивною формою освіти до кожного члена колективу ставляться як до неповторної особистості, тут у всіх є рівні можливості досягти успіху. Усі діти мають  широкі можливості для вибору, їх заохочують до критичного мислення, творчості, винахідливості. Вони вчаться відповідати за свої рішення і допомагати один одному. За умови, якщо педагоги оцінюють конкретні досягнення дітей, незалежно їхнього інтелектуального , фізичного,  соціального чи емоційного стану, діти краще розуміють широкі можливості особистого потенціалу кожного, стають чутливішими до потреб  інших, із більшою повагою ставляться до життєвого досвіду та особливостей своїх товаришів.

  Діти з особливими потребами, включаючись в освітній процес дошкільного закладу, взаємодіють з нормотиповими дітьми, спостерігаючи за ними, наслідують їх, отримуючи соціальний досвід, як і їхні ровесники.

Інтенсивна соціальна взаємодія сприяє встановленню дружніх, позитивних стосунків, своєрідної мережі соціальної підтримки. Спільні заняття стимулюють концентрацію уваги дітей. Посилюють їхню мотивацію до навчання. Дитина з особливими потребами спостерігає за реакцією інших дітей на те чи те завдання, бачить способи його виконання, чує їхні мовленнєві висловлювання. Такі спостереження сприяють формуванню інтересу до пізнання навколишнього світу, до навчальної діяльності, до співпраці, забезпечуючи успішну соціальну, психологічну та фізичну адаптацію до умов життєдіяльності здорових дітей.

Соціалізація дітей з особливими потребами.

         Сьогодні завдання навчальних закладів – виховання  громадянина з високим рівнем громадянської свідомості, патріотизму, активності, поваги до прав і свобод демократичного суспільства. Сучасна демократія вимагає від людини готовності і здатності до активної участі у справах суспільства і держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав і обов’язків, себе як повноправного члена соціальної спільноти, громадянина своєї країни. Ці пріоритети передбачають орієнтацію на відродження національної гідності, патріотизму й громадянської зрілості особистості, що включає освіченість на рівні кращих світових зразків, гуманізм, духовність, діловитість; активну позицію кожної людини, зокрема її самореалізацію у матеріальній і духовній сферах суспільного життя, дотримання конституційних норм тощо. Важливим показником розвитку суспільства є гуманне, турботливе і милосердне ставлення до дітей з особливостями у розвитку, які мають право на повноцінне життя.

Процес інтеграції може вважатися повноцінним, якщо забезпечує три умови:

 -навчання кожної дитини відповідно до її особливих освітніх потреб і потенційного розвитку;

 -можливість дитини відвідувати навчальний заклад, живучи в сім’ї, а батькам виховувати власну дитину;

 -розширення кола спілкування дитини з особливостями психофізичного розвитку та підвищення якості її соціалізації.

Соціалізація, що здійснюється через сім’ю, освіту й виховання, необхідна не лише для підготовки до дорослого життя чи здобуття професії. Тільки ефективна, соціально прийнятна соціалізація зможе забезпечити так званий процес „олюднення” людини, надасть їй можливість повноцінно існувати в сучасному світі. Процес входження дитини в соціальне середовище під керівництвом дорослого називають вихованням – це комплекс впливів, що забезпечує соціалізацію індивіда. Головним завданням дорослого є передача дитині тих моральних якостей і норм поведінки, які відповідають вимогам суспільства. Відсутність здатності засвоювати знання призводить до порушення процесу соціалізації.

Прийоми соціалізації дітей з особливими потребами

        Вихователі груп включення цілеспрямовано забезпечують дітям з особливими потребами можливості для соціальної взаємодії зі своїми ровесниками, досягаючи цього різними способами. Скажімо, використовуючи картки з іменами дітей, розсаджуючи їх під час обіду чи занять у колі так, щоб поруч із дитиною  з недостатньо розвиненими мовленнєвими  навичками опинилася дитина, яка вже добре розмовляє. Або пропонують дітям такі види діяльності, які передбачають взаємодію і взаємозалежність, що сприяє встановленню між здоровими й «особливими» дітьми дружніх стосунків. Дітей  заохочують обирати не лише центр діяльності, але і товариша, з яким вони гратимуться. У кожній групі, як правило, є діти, яким подобається вчити товаришів, допомагати їм.

   Спільне навчання і виховання в умовах дошкільного закладу позитивний вплив як на дітей з особливими потребами, так і на нормотипових дітей.

    Здорові діти з раннього віку починають розуміти з якими труднощами стикаються люди, котрі мають проблеми розвитку, стають чутливими до потреб інших, толерантніше сприймати людські відмінності, вчаться підтримувати одне одного, позитивно взаємодіяти. Ставлення дітей до однолітків з обмеженими можливостями є теплішими, бо вони регулярно граються разом. Спільна діяльність допомагає їм зрозуміти, що діти з особливими потребами, як і вони можуть робити певні рухи краще за інших.

    Завдяки перебуванню у звичайній групі у дітей з особливими потребами зростає самоповага, впевненість у власних можливостях.

Інформацію підготував вихователь

Кухарук Т.Г.

 

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: