ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДОШКІЛЬНЯТ

     Емоційний інтелект ‑ це здатність точно сприймати емоції, оцінювати та виражати їх, застосовувати знання емоційної сфері людини, уміння регулювати емоції з метою подальшого емоційного й інтелектуального зростання. Тобто, це здатність людини усвідомлювати власні емоції, керувати ними, а також розпізнавати емоційні стани оточуючих.

    Поняття «емоційний інтелект» виникло нещодавно, уперше воно було описано в 1999 році. Для гармонійного розвитку та благополуччя у майбутньому важливо розвивати емоційний інтелект.

Більшість учених, які спеціалізуються на дослідженнях проблеми емоцій, виділяють п’ять сфер емоційного інтелекту:

  • Знання власних емоцій – сфера, пов’язана із самосвідомістю, яка передбачає, що людина здатна розпізнавати свій настрій і називати його. Люди, які орієнтуються у своїх відчуттях, значно краще керують своїм життям.
  • Управління емоціями – сфера, пов’язана із владою над почуттями. При цьому негативні емоції повинні служити добрим досвідом, щоб наступного разу людина змогла краще відреагувати на складну ситуацію, що у свою чергу позитивно позначиться на її самопочутті.
  • Здатність мотивувати себе – сфера, пов’язана з позитивною мотивацією, тобто з вірою в себе. Якщо емоції будуть підпорядковуватись раніше вибраній меті, це вплине на концентрацію уваги, залучення й реалізацію творчої діяльності та зрештою ‑ на життєвий успіх. Важливу роль відіграє сам факт того, що можна і треба протистояти емоціям, які перешкоджають реалізації раніше поставленої мети, а добре мотивовані люди проявляють у роботі більше завзяття й оптимізму.
  • Розпізнавання емоцій у інших ‑ дивна здатність, пов’язана із проявами емоційного інтелекту. Вона не зможе розвиватися повноцінно, якщо людина повною мірою не навчиться розпізнавати власні емоції. Наука про емпатію ‑ дуже складна й у першу чергу вимагає розвитку власної самосвідомості. Як показали дослідження, емпатія починає проявлятись уже в дитинстві, коли діти чують плач іншої дитини, то у відповідь практично відразу стають сумними.
  • Установлення й підтримка відносин з іншими – є, власне, мистецтвом спілкування та необхідною умовою для встановлення добрих і міцних соціальних контактів. Ця емоційна сфера тісно пов’язана із двома попередніми сферами емоційного інтелекту ‑ розпізнаванням емоцій інших людей та управлінням емоціями

     У кожної людини перераховані емоційні сфери мають свої індивідуальні особливості та ступінь вираження, відповідно в кожного індивідуума свій рівень емоційного інтелекту. Усі людські здібності у сфері емоцій не є природно обумовленими, а тому, можна вплинути на їх позитивний розвиток.

    Дошкільний вік ‑ це період інтенсивного емоційного розвитку дитини, період формування її вищих емоцій. У цей час відбувається збагачення та насичення різноманітністю емоційного життя. З чого розпочинається розвиток емоційної сфери дитини? Деніель Гоулман, котрий вважається одним із родоначальників теорії ЕІ, виділяє такі критерії розвиненого емоційного інтелекту:

  • Розуміння власних емоцій (самосвідомість);
  • Керування власними емоціями (самоконтроль);
  • Емпатія у ставленні до емоцій інших людей (соціальне розуміння);
  • Здатність справлятися з емоціями інших людей (управління взаємовідносинами).

   Саме дошкільний вік – це той період, в який діти можуть розвинути свій емоційний інтелект, знайти так звані добрі емоційні звички ‑ навички, пов’язані з отриманням і проявом емоційних станів, познайомитися зі способами зняття напруги й управління емоціями. Накопичені в цей період навички мають вирішальну дію на подальше життя людини.

РОЗУМІННЯ ВЛАСНИХ ЕМОЦІЙ

    Відповідно, розвиток емоційного інтелекту починається з того, щоб навчитися розуміти власні емоції, вміти їх правильно визначати та називати. Для дітей це може бути непростим завданням, адже в силу свого віку вони не завжди можуть пояснити словами, що відчувають і переживають. Водночас, не всі батьки мають достатній розвиток власного емоційного інтелекту, аби малюку допомогти пізнати світ почуттів та емоцій.

Вправи, які допоможуть дітям зрозуміти власні емоції:

  • «Вгадай емоцію» (для гри знадобляться картки або фотографії різних емоцій). Діти за допомогою міміки та жестів пробують показати зображену емоцію іншим гравцям. Така гра допоможе малюку навчитися розрізняти мімічні відмінності обличчя.
  • «Щоденник емоцій». Така практика допоможе дитині відстежувати свої емоційні стани.
  • Малювання. Ознайомивши дитину з переліком основних емоцій, можна вчитись малювати їх. Наприклад, обрати колір схожий на сум або радість. Найкраще використовувати для цього фарби.

КЕРУВАННЯ ЕМОЦІЙНИМ СТАНОМ

     Малюки перших років життя надзвичайно емоційні – сльози, істерики, агресивні випади спостерігаються в будь-якої дитини. Це відбувається через те, що мозок та нервова система дитини ще дуже незріла і збудження відбувається дуже швидко. Здатність до свідомого самоконтролю у дітей з’являється після 7-8 років, коли дозріває кора головного мозку, яка відповідає за саморегуляцію та логічні дії. Для того, щоб розвивалась саморегуляція, необхідно навчити дитину розрізняти власні емоційні переживання, давати їм назву, озвучувати настрої і почуття. Наприклад, «Ти хоті в би ще погуляти і тому злишся, що час іти додому»

«Емоції важливі для думок, а думки ‑ для емоцій». Метою вихователя дошкільного закладу повинно бути не безумовне пригнічення емоцій, а формування в дитини здатності до збереження їх рівноваги й управління ними, тому що кожна емоція має свою цінність і значення. Завжди слід пям’ятати, що зайве погашення емоцій, перш за все у дітей, може викликати апатію, а їх безперешкодний прояв ‑ призвести до формування патологічної поведінки навіть у дорослої людини. Крім того, діти повинні знати, що позитивно відноситись можна до всіх емоцій, але певну поведінку слід обмежити. Важливо, щоби прояв дитячих емоцій був адекватним конкретній ситуації.

 Щоб допомогти дитині впоратися із власними емоціями, необхідно:

  • слухати її дуже спокійно й уважно;
  • прийняти її емоції та виразити це словами;
  • дати визначення емоціям дитини;
  • змінити прагнення дитини до фантазування.

ЕМПАТІЯ

    Наступний рівень розвитку емоційного інтелекту – емпатія, яка визначається як розуміння відносин, почуттів, психічних станів іншої особи в формі співпереживання. Найчастіше батьки та вихователі прагнуть якомога швидше заспокоїти та переключити дитину з неприємних почуттів, але якщо емоція вже виникла, то необхідно дати їй вихід, розуміючи, що малюку важко враз заспокоїтись. Водночас він потребує підтримки та співпереживання – відчуття того, що дорослі розуміють його стан і готові бути поруч стільки, скільки того потребує дитина.

«Умовою емпатії є увага до почуттів іншої людини». Кілька принципів навчання дітей грамотного виразу емоцій:

  • помічайте потреби й бажання дітей;
  • створюйте атмосферу, в якій розкриття емоцій не є чимось поганим;
  • використовуйте приклади, щоб заохочувати розпізнавання і правильне прочитування емоційних станів у себе та інших людей;

Вихователь дитячого садка відіграє величезну роль у житті дитини, адже він є свідком її щоденних баталій ‑ іноді успішних, іноді ні. А це вимагає великого терпіння й уваги. З часом вихователь стає для дитини близькою людиною, але щоб він зміг розвивати в дітей емоційний інтелект, він повинен сам своєю власною поведінкою служити їм прикладом для наслідування.

Як розвивати емоційний інтелект дитини?

  • Умійте самі розпізнавати і виявляти свої почуття.
  • Зрозумійте і прийміть той факт, що немає почуттів добрих чи поганих. Будь-яка народжена в нас емоція важлива і «має право на життя».
  • Визнайте важливість переживань дитини.
  • Використовуйте у спілкуванні з дітьми активне слухання: «Я бачу, що ти ображений, злишся, засмучений».
  • Навчіть розпізнавати емоції інших людей.
  • Під час гри, різних реальних ситуацій спостерігайте за поведінкою, жестами, мімікою інших людей і обговорюйте їх з дитиною.
  • Грайте в настільні ігри спрямовані на розвиток емоційного інтелекту дитини.
  • Читайте і обговорюйте з дитиною художню літературу, настрої героїв, відповідно віку дитини.

Від дорослого залежить, як розвиватиметься емоційна зрілість у дітей, тому важливим аспектом розвитку емоційного інтелекту в дитини є співпраця вихователя з батьками, оскільки тільки спільно можна досягти успіху. У ході співпраці повинна утворитись атмосфера довіри та плідної взаємодії. Якщо створити оптимальний виховний мікроклімат, дитина обов’язково побудує позитивний образ самої себе, розвине емпатію, необхідні соціальні навички, що характеризують емоційний інтелект, розвиток якого повинен бути одним із пріоритетних напрямів у роботі дитячого садка.

Інформацію підготував: практичний психолог Корольова О.М.

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: