Роль батьків у формуванні світогляду дитини

      Більшу частину денного часу дитина проводить у дошкільному закладі. Тож природньо, що значний вплив на її розвиток та формування світогляду мають педагоги. Та це зовсім не применшує ролі батьків у цьому процесі. Сім’я — основний партнер педагогів у формуванні ціннісних орієнтацій дитини. Лише за умови свідомого та відповідального ставлення батьків до своїх обов’язків і сімейного виховання загалом дитина виросте фізично, психічно та духовно здоровою, а становлення її світогляду буде позитивним та повноцінним.

     Потрібно пам’ятати, що дошкільний вік є базовим періодом становлення особистості дитини, формування її світосприймання. Трактувати дійсність дошкільник починає на основі вражень, які отримує від спілкування з дорослими, своїм безпосереднім оточенням. Дитина переймає певні якості того середовища, до якого звикає, у якому зростає. Зокрема, у дошкільника виникає інтерес до тієї самої діяльності, яка домінує в цьому середовищі. Поступово в дитини вибудовується власна призма світосприймання. Важливу роль у цьому процесі відіграє сімейне виховання.

       Часто батьки думають: оскільки ми любимо своїх дітей, проводимо з ними час, спілкуємось та правильно дисциплінуємо, то забезпечуємо їм оптимальний розвиток. Це так. Однак більш фундаментальну основу формування особистісного розвитку дитини закладають не тільки методи виховання батьків, а й те, хто самі батьки є як особистості. Особистісні якості, власна поведінка та ставлення – це основні фактори, що впливають на формування самовідчуття дитини, сприйняття нею самої себе.

     Діти, як губка, щодня вбирають явні й ледь вловимі прояви батьків, їхні стосунки, манери, які значною мірою формують їх дитячу індивідуальність.

       В ідеалі, мама є для маленької дитини джерелом життєвого досвіду. Якщо вона дає тепло, чуйно реагує на потреби малюка, він буде розвиватись із сильним почуттям цілісності. Якщо мати дитини пригнічує її, проявляє холодне ставлення, нереалізованість, гнів або ворожість, розвиток дитини буде порушено. Татусі ж призначені для того, щоби підштовхувати маленьку дитину до активної взаємодії та встановлення взаємин зі світом за межами материнських обіймів. Батько розповідає дитині про світ, він бере її із собою в різні місця, займається різними спільними видами діяльності й демонструє дитині способи взаємодії з навколишнім світом. Якщо тато дитини – упевнена в собі людина, люблячий і здатний захоплююче розповісти про світ поза материнською зоною безпеки, навколишня дійсність сприймається дитиною як привітне й цікаве місце, з яким вона може сміливо взаємодіяти. Однак якщо сам батько відчуває труднощі при взаємодії з навколишнім світом, то дитина може перейняти аналогічний образ думок і їй не вистачить інструментів для власних успішних взаємодій.

Навіть найбільш люблячі батьки можуть передавати дітям небажані симптоми негативних поглядів, самі не знаючи про це. Ось деякі поширені приклади.

  • Надмірна настирливість батьків може привести до протилежного результату – дитина буде потайною і не надто щедрою. Коли діти ростуть в атмосфері зайвої нав’язливості, настирливого вторгнення батьків, потайна поведінка часто входить у них у звичку. Це може мати наслідки для дитини в майбутньому, коли вона захоче створити глибокі дружні або романтичні відносини і виявить, що не здатна ділитися своїми глибокими почуттями.
  • Якщо батьки надмірно критикують дитину, намагаючись навчити її робити все правильно, це може призвести до того, що дитина стане пасивною й нерішучою, побоюючись, що її рішення можуть піддатись критиці й осуду.
  • Діти, виховані в сім’ї, де батьки їх люблять, але при цьому постійно сваряться один з одним, можуть стати невпевненими в собі, тому що їх почуття внутрішньої цілісності та безпеки буде перебувати під загрозою.
  • Батьки, які постійно перебувають у стані тривоги та хвилювання, можуть виховати неспокійних дітей, оскільки діти не можуть розслабитися через нервову енергетику своїх батьків.
  • Батьки, які занадто опікують своїх дітей, можуть сприяти розвитку в дитини симптомів депресії, тому що змушують її стримувати природну потребу в дослідженнях і свободі.

Отже, велике значення у сімейному вихованні відіграє вибраний виховний стиль.  Стилі виховання відрізняються насамперед за такими ознаками, як вимогливість і чуйність, серед них виділяють такі:

  1. Гіперопіка (надмірна опіка) – цей стиль характеризується надмірним піклуванням, надмірна турботливість має безпосереднє відношення до виникнення неврозів у дітей.
  2. Авторитарний стиль характеризується високим рівнем вимогливості й низьким рівнем чуйності. Батьки, які дотримуються цього стилю виховання, виступають як авторитетні фігури, їхня поведінка здебільшого директивна й ґрунтується на вказівках і силі, а для дитини встановлюються суворі обмеження. Під впливом цього дитина виростає похмурою, озлобленою, агресивною, жорстокою, прагне кривдити слабких і беззахисних, не може відчувати ні до кого прихильності.
  3. Ліберальний стиль виховання передбачає низький рівень вимогливості, слабкий батьківський контроль, мінімальне або навіть узагалі відсутнє покарання за погану поведінку, недостатню увагу до дитини з боку батьків. Дитина в такій сім’ї належить сама собі, батьки не встановлюють їй будь-яких обмежень. Такі діти схильні до неслухняності та агресивності, поводяться неадекватно та імпульсивно.
  4. Непослідовний, змішаний стиль виховання передбачає неузгодженість і суперечливість установок батьків на процес виховання, постійна непередбачуваність реакцій батьків позбавляє дитину відчуття стабільності оточуючого світу, породжуючи в неї підвищену тривожність. Дитина стає некерованою, непередбаченою, вона зневажає думкою старших і батьків.
  5. Демократичний стиль характеризується високим рівнем вимогливості й чуйності. Батьки, які дотримуються такого стилю виховання, виявляють турботу про дитину, надають їй підтримку й заохочують її самостійність. Особливістю цього стилю взаємин є тверде, послідовне і водночас гнучке виховання. Дитина виховується як самостійна особистість.

       Демократичний стиль батьківського ставлення до дитини є оптимальним стилем сімейного виховання та визнається продуктивною тактикою формування позитивного Я-образу і адекватної самооцінки особистості.

Варто пам’ятати, що дошкільний вік є дуже важливим у становленні дитини як особистості. І щоб з користю його використати дотримуйтесь певний правил:

  1. Грайтеся з дитиною! Сміх і пустощі допомагають тримати зв’язок з дитиною.
  2. Прагніть до 12 обіймів з дитиною щодня. Обійми роблять її щасливою!
  3. Коли ви з дитиною – відімкніть гаджети.
  4. Спілкуйтеся перед і під час перехідних періодів.
  5. Виділяйте 15 хв на кожну дитину окремо щодня.
  6. Слухайте, співпереживайте, але будьте послідовні у своїх вимогах.
  7. Коли ви з дитиною – пориньте «в неї» на всі 100%.
  8. Перед сном поспілкуйтесь з дитиною про день, вислухайте її.

Дані звички підсилять ваш зв’язок з дитиною!

Інформацію підготував:

практичний психолог Корольова О.М.

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: