Сьогодні дошкільник – а завтра школяр. Базові якості випускника.

    Що означає «компетентність дошкільника»? Оперуючи поняттям «компетентність», здебільшого маємо на увазі здатність особистості розв’язувати життєві проблеми.

Життєво компетентна дитина в різних сферах і видах життєдіяльності , в різних умовах життя здатна діяти адекватно, конструктивно, продуктивно.

Життєво компетентна дитина уміє отримувати потрібну їй інформацію, адекватно реагує на життєві події, здатна застосовувати здобуті раніше знання у нових умовах. У неї багатий для її віку особистий досвід, вона свідомо та відповідально ставиться до виконання різноманітних життєвих ролей.

Одиницею, яка засвідчує сформованість компетентності, є «компетентна поведінка» дошкільника – система його дій та вчинків, здійснюваних заради досягнення певної мети, доцільних та успішних.

Компетентність інтегративна характеристика особистості дошкільника, основними показниками якої є:

  • здатність орієнтуватися у нових умовах життя (виділяти основне і другорядне, безпечне й небезпечне);
  • пристосовуватися (освоюватися у незнайомому, набувати нових знань);
  • впливати (реалізовувати свій потенціал, свої здібності).

Компетентний дошкільник вдало застосовує набутий досвід у нових умовах життя;

– адекватно оцінює різні життєві ситуації та реагує на них;

– поводиться помірковано та розсудливо;

– характеризується творчою активністю.

Компетентною особистістю слід вважати дитину, яка:

– вміє орієнтуватися в життєвих ситуаціях;

– спроможна правильно оцінити події, явища, вчинки;

– здатна вибирати доцільні способи дій і вчинків;

– може самостійно розв’язувати нескладні проблеми, виходячи з власного досвіду.

Соціальна компетентність –  є складовою життєвої компетентності дошкільника і характеризує його спроможність налагоджувати продуктивну взаємодію з іншими людьми, працювати в команді, запобігати конфліктам, приймати самостійні рішення, відповідати за їхні наслідки для оточення.

Соціальну компетентність дошкільника можна вважати сформованою, якщо він:

володіє елементарними знаннями про соціальні явища, події, людей, взаємини, способи їх налагодження;

– цінує, визначає значущість для себе всього, що пов’язано із соціальним життям, цікавиться ним;

– називає словами, вербалізує основні назви, пов’язані із соціальним життям;

– передає свої враження, пов’язані з  соціальними подіями та взаєминами людей, художніми образами (малює, ліпить, співає);

– пов’язує соціальну активність людей і свою власну з виконанням соціально схвалюваних стандартів;

– реалізує свої знання та інтереси у соціально зрілих формах поведінки;

– проявляє у поведінці конструктивну творчість;

– збалансовує особисті та соціальні інтереси.

Дитина 5-6 років має елементарні знання про життя (його закони, правила, норми), саму себе (свої можливості, чесноти й вади, уподобання, статево-вікові відмінності), сферу людських стосунків. Зрозуміло, що життєвий досвід малюка, ще досить обмежений , перелік його умінь та життєвих досягнень обмежений. Проте саме в дошкільному віці закладаються основи  життєвої компетентності взагалі.

Найбільш суттєві зміни, які охоплюють різні психічні сфери дітей старшого дошкільного віку: пізнавальну, вольову, емоційну – свідчать про те, що цей вік є переломним, багатим на такі новоутворення, які забезпечують перехід дитини до систематичного навчання у школі.

На шостому році життя вже усталеними та функціонально дійовими є такі внутрішні інстанції особистості, як образ її «Я», самооцінка, рівень домагань, особистісні очікування. Появ цих інстанцій як регуляторів діяльності й поведінки є свідченням диференціації внутрішнього та зовнішнього аспектів особистості дитини і розвитку в неї здатності діяти довільно.

 Істотним показником у розвитку психічних процесів старшого дошкільника є виникнення у нього первинних форм довільної уваги, завдяки чому дитина вже здатна підпорядковувати свою увагу вимогам педагогів, зосереджуватися, керувати своєю психічною діяльністю.

Сприймання. Більш стійке і цілеспрямоване. У процесі самостійного спостереження дитина виокремлює доступні її розумінню суттєві ознаки предметів, робить елементарні узагальнення.

 Пам’ять. Набуває якісно нових особливостей – довільність процесів запам’ятовування та відтворення. Здатні до усвідомленого і вибіркового запам’ятовування як предметного, так і словесного матеріалу.

 Мислення. Дитина стає здатною оперувати не тільки поодинокими чуттєвими образами предметів, а й більш узагальненими уявленнями, в яких об’єднуються і поодинокі враження, і судження про предмети. Це означає, що мислення дитини відокремлюється від сприймання та водночас від практичної дії і стає самостійним процесом. Залишаючись ще наочно образним, воно поступово стає словесним.          

Мовлення. Здійснюється перехід від переважно діалогічного мовлення до розгорнутих висловлювань. У дітей з’являються такі форми діалогічного мовлення як міркування, пояснення.

 Уява. Дитина здатна уявити проміжні етапи та кінцевий результат власної діяльності. У зв’язку з формуванням внутрішнього світу дитини, образу її «Я», з’являється особливий вид уяви – мрія, що знаходить свій прояв у створення образів бажаного майбутнього.

 Увага. Початок формування довільної уваги. Здатна виокремлювати об’єкти, які відповідають потребам її діяльності, виконуваним завданням, і спеціально на них зосереджуватися. Дитина повторює словесні вказівки, щоб повніше зорієнтувати свою увагу

Емоції. Стриманіші. Діти вчаться приховувати страх, агресію, сльози, стають менш образливими

 Воля. Можуть обмежувати свої бажання, правильно оцінювати результати своїх дій.

 Почуття. В цей період формуються: співчуття, адекватне переживання успіху або невдачі, колективізм, дисциплінованість, стриманість, відповідальність. Провідною залишається гра, але її зміст набуває дедалі більшої інтелектуальності, відповідає рівню розумового розвитку дошкільника.

Показники компетентності випускника дошкільного навчального закладу:

– проявляє пізнавальний інтерес до навколишнього світу і взаємин людей;

– уміє адекватно поводитися в колективі;

– має сформовані уявлення про доброту, гуманність, чесність, справедливість як важливі якості взаємин між людьми;

– проявляє прихильність до дорослих та однолітків, уміє висловлювати своє ставлення, прагне позитивної оцінки оточуючих;

– здатний до особистісного контакту з дорослим;

– уміє регулювати свої емоції;

– володіє вміннями планувати, організовувати, прагне досягти позитивних результатів в індивідуальній і спільній діяльності;

– уміє розв’язувати проблемні ситуації відповідно віку та розвитку;

 – дотримує правил особистої гігієни;

 – знає свої права та відповідально виконує свої обов’язки;

– володіє трудовими вміннями та навичками, проявляє працьовитість, бережне ставлення до результатів праці;

– має розвинене граматично правильне зв’язне мовлення (складає розповіді та переказує тексти);

 – володіє мовленнєвим етикетом;

 – уміє лічити в межах 10, робити нескладні усні обчислення, розв’язувати елементарні задачі;

– встановлює закономірності, причинно-наслідкові зв’язки;

– уміє здійснювати найпростіші форми самоконтролю власної діяльності, перевіряти зроблене, виправляти помилки.

Вас турбує питання наскільки ваша дитина готова до школи?

Річ не у тім, щоб підрахувати відсоток готовності, а в тім, на що потрібно звернути увагу.

Три види готовності до школи:

– академічна – рівень знань, який встановлюється за програмою підготовки дошкільників;

 – фізична – належний стан здоров’я дитини, що дозволяє їй витримати шкільне навчання;

 – психологічна – рівень мотиваційного розвитку дитини.

 Йдеться про соціальні та пізнавальні мотиви навчання.

 Соціальні мотиви – потреба та готовність дитини щодо спілкування з іншими людьми, бажання дитини зайняти певне місце серед інших дітей-однолітків в класі.

Пізнавальні мотиви – пов’язані безпосередньо з навчальною діяльністю.

Щоб краще дитина засвоювала інформацію, яку частіше надають дитині в готовому вигляді, а  сприймати її вона спроможна короткий час, варто послуговуватися різними формами мислення – судженнями та умовиводами. Даний шлях складніший, потребує більше часу, терпіння, щоб підвести дитину до умовиводу або власного судження, але це тільки на початковому етапі.

         Питання: «У якому співвідношенні знаходяться навчання та розвиток?».

 Це можна проілюструвати простим прикладом. Сьогодні багато батьків прагнуть навчити дитину читати ще до школи. Коли дитина приходить до школи, вчитель садить її до учнів високого рівня, але невдовзі вона відноситься учителем до дітей середнього, а то й низького рівня. Яка ж причина? Таке навчання не супроводжувалося розвитком її когнітивної сфери (пам’яті, мислення, уваги, уяви, сприйняття, мови та мовлення).

 Ефективність вимірюється кількістю та якістю набутих знань, ефективність розвитку – рівнем, якого досягають здібності дитини. Йдеться про показник, який встановлює, наскільки розвинені у дитини основні форми психічної діяльності , які дають можливість швидко, глибоко і вірно орієнтуватися в явищах навколишнього світу. Можна багато знати, але не бути здатним розібратися у знаннях.

Ключ до розв’язання проблеми – засвоєння системи понять. Поняття потрібно сформувати і зробити це має дитина під розумним керівництвом дорослого.

Наприклад. Формування поняття квадрат: має чотири кути, всі сторони однакові. Формування поняття числовий ряд: кожне наступне число більше на один, кожне попереднє число менше на один від наступного, число – це кількісний показник, який позначається знаком – цифрою, цифри від 0 до 9. Слід потурбуватися про інтерес дитини до будь-якої діяльності. Щоб виробити будь-яку навичку або вміння у дитини повинен бути інтерес. Це забезпечить уважність, зосередження під час виконання інтелектуальних і фізичних дій.

Дуже корисним є спільне тренування уваги і пам’яті. Це вправи на визначення того, що відсутнє на картинці, або домалюй ті елементи картини, яких не вистачає.  

Дитини повинна діяти за певним правилом-інструкцією, яка визначає послідовність дій.

 Для того, щоб підготувати дошкільника до письмової роботи у школі, необхідно розвивати дрібні м’язи руки, тренувати плавність і чіткість рухів. Для цього слід привчати дитину працювати якомога більше руками. Корисними вправами є заняття музикою, малювання, ліплення, аплікація, пальчикові ігри, все те, що тренує чіткість рухів і гнучкість руки.

Перераховані компетентності у своїй єдності засвідчують життєву компетентність як особистісний інтеграл, виступають гарантом життєздатності дошкільника, його життєвого успіху, повноцінної реалізації свого природного потенціалу.

 

інформацію підготував 

вихователь старшої групи “Зернятко” 

Макарова Г.В.

Поділіться цим дописом у соціальних мережах: